Тема ця делікатна і надзвичайно актуальна. Особливо для сільських шкіл. На жаль, переважна більшість із них ще й досі не могла похвалитись тим, що має такі елементарні зручності, як вбиральня всередині приміщення. Однак після відвідин кількох закладів склалось враження, що нарешті школи та влада взялись за розв’язання цього завдання. Керівники переймаються не тільки літніми ремонтами, а й проблемами реконструкції.
Сюрприз у холі
У школі села Осламово, що у Віньковецькому районі, довго розмірковували, як зробити все цивілізовано. З одного боку — добудову не дозволяють сусіди, з другого — не вписується у санітарні нормативи... Одне слово, як не крутили, а кращого місця, ніж у холі закладу, так і не знайшли. Уявляєте, який сюрприз чекатиме на кожного, хто переступить поріг храму знань? Кажу це без іронії, бо директор школи теж розуміє абсурдність ситуації, однак самотужки нічого вдіяти не може. З технічної точки зору будь-яка реконструкція і добудова — не таке вже й складне завдання. Але як це зробити без фінансування?
Осламівській школі бракує заможних батьків, щедрих благодійників і турботливих керівників місцевого господарства. Тому, напевно, приміщення, шкільний двір, спортивні майданчики не вражають елементарною добротністю. Отож бюджетних грошей катма, а тут вказівка: до початку навчального року хоч збудуй, хоч перебудуй, а туалет у школі має бути.
Ніхто не сперечається. Але в державній установі кожна нова цеглина вимагає проекту, технічної документації, незліченну кількість довідок та узгоджень... А це вже точно у жодних шкільних кошторисах не прописано. То як бути?
Матеріали візьміть, а робочі руки шукайте самі
З проблемою зіткнулись практично у всіх школах. Приміром, у селі Зоряному кімнату вдалось відшукати доволі швидко. До того ж закладу навіть виділили необхідні будівельні матеріали — труби, сантехніку, цемент та фарбу. І справа лишилась зовсім за малим — знайти виконавців.
Для села це не проблема. Біда в іншому — нічим заплатити за роботу. На виручку прийшли, як завжди, батьки, які здали по півсотні гривень. Але в підсумку вийшла дуже мала сума, внески учителів справі теж не зарадили. Допомогли благодійники...
Така «оптимізація» освітньої системи привела до певної економії бюджетних коштів. Принаймні про гроші на літні ремонти директори уже мали б не турбуватись. Та де там.
Що недодав бюджет, подарували благодійники
А тим часом в центрі організаційно-господарського забезпечення закладів освіти, що при обласному освітянському управлінні, намагались переконати, що великої проблеми з коштами немає. Мовляв, якщо десь і залучаються кошти, то тільки з доброї волі інвесторів. Зате обласний бюджет нинішнього року виділив на матеріально-технічне забезпечення шкіл аж 14 мільйонів гривень. Але поділіть їх спочатку на двадцять районів, потім — на півтора-два десятки шкіл, що у кожному, скільки перепаде? А ще ж і міські школи, і загальнообласні заклади...
Одне слово, кошти пішли на важливі й потрібні покупки, а от на банку фарби, як завжди, не вистачило.
Ні, щороку в бюджетах передбачаються кошти і на ремонтно-будівельні роботи. Однак левова їх частка йде на завершення довгобудів та переселення шкіл із аварійних приміщень. Ці об’єкти відтягують на себе більшу частину фінансування. Тож і виходить, що про дошки на нову підлогу в класі чи унітаз мусить подбати керівник закладу. І благодійники.
Не дивно, що останнім часом стали популярними такі акції, як, наприклад, «Подаруй рідній школі комп’ютер», «Подаруй вікно» тощо. Тепер, нарешті, дійшли і до унітазів...
Хмельницький.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
