Екскурсія до краєзнавчого музею починається в суцільному мороці. Шлях позначають лише свічки на підлозі. У затемненій залі науковий співробітник розповідає про часи, коли утворювалося кам’яне вугілля в надрах нинішнього Донбасу. Тридцять разів море заливало сушу і тридцять разів відступало. Тепер розріз кам’яновугільної товщі, зроблений у краї, вважається еталоном для вивчення цілої епохи.

Розповідь історика переривається то ревінням мамонтів, то тупотом коней. В етнографічній залі відвідувачів пригощають українським салом і розігрують побутові сценки. Далі на групу чекає випробування... Шубіним, який зненацька вистрибує із темряви, лякаючи дорослих і дітей своєю бородою та гучним голосом. Але коли гості дізнаються, що цей міфічний персонаж вважається покровителем гірників, дідуган уже не видається таким страшним. З його вуст можна дізнатися про походження таких екзотичних нині професій на шахті, як саночник і коногон. «А він справжній?» — перепитують двоє дівчаток, які захоплено вдивляються у Шубіна. Схоже, занурення в історію вдалося.

Ілюзію підтримує сам... Джон Юз. Він у капелюсі-циліндрі зустрічає групу і веде знайомити з епохою зародження металургійного заводу. В інтер’єрах тих часів глядачі спостерігають за роботою білошвейки, за панянками, які обирають тканини і фасони суконь, за дамами, котрі розкладають пасьянс. «Прадід комп’ютера», — жартує, киваючи на пасьянс, «Юз». А в етнографічній залі вже лунають купальські пісні, і кожен може приєднатися до хороводу.

Так проходила в Донецьку «Друга зміна» — Ніч індустріальної культури. Назва походить від німецького Extra Schіft — «додаткова зміна». Так зветься свято, яке вже дванадцять років проводять у Рурі — регіоні, дуже схожому на Донецьк. Три роки тому традицію підхопила Польща, а цього року — Україна. Три країни одночасно на одну ніч відкрили свої заклади культури та промислові об’єкти для виставок, концертів, екскурсій, перфомансів.

У шахтарській столиці події розгорталися на кількох майданчиках: виставковий центр «АртДонбас», парк культури і відпочинку імені Щербакова, ПАТ «Норд». Відомий виробник холодильників запросив гостей просто до складального цеху. Рідкісна можливість ознайомитися із виробництвом і почути колективи самодіяльності, вирощені на підприємстві.

Влаштувала свято міська рада за підтримки Німецької організації міжнародного співробітництва GІZ. Не обійшлося без перешкод: не вдалося отримати дозвіл на проведення заходів на легендарному териконі шахти імені Горького, що відомий кільком поколінням уболівальників команди «Шахтар». Оскільки породний відвал — поруч зі старим стадіоном, саме звідси любили спостерігати за матчами вболівальники. Але через певні причини культурну акцію довелося перенести на також легендарний «рогатий» терикон на околиці Макіївки. Його прикмета — своєрідна «корона» на верхівці — наслідок ерозії ґрунту.

Терикон освітлює місяць. Нагорі — багаття та спів під гітару. Всім вручають по ліхтарику для підйому на вершину. Учасник акції Карен Гамбарян веде стежкою гостей і показує купи сміття, які скидають несвідомі громадяни і власники кафе. «Терикон-квест» передбачає, що учасники приберуть територію та виховуватимуть у наших людях акуратність та дбайливе ставлення до навколишнього середовища. «Я взагалі мрію на верхівці поставити сцену і влаштувати грандіозний фест», — каже Карен. Його підтримує автор-виконавець Олег Тимофєєв: «Терикони — невід’ємна частина Донецька. Гадаю, треба використовувати цей символ. І в культурних акціях також».

Винагородою гостям є чудовий нічний краєвид одразу двох міст — Макіївки і Донецька. «Парадний» та «робочий» боки краю — як на долоні. Тут і сяюча «Донбас Арена», і шикарні бізнес-центри, і нові готелі. А далі — копри шахт, вогні спальних районів і терикони, терикони... Назад спускаємося разом із людьми, з якими встигли здружитися біля багаття. Серед них — і ті, хто дізнався про акцію випадково та вирішив скористатися нагодою і безплатними автобусами, щоб ознайомитися з індустріальною культурою міста. Одна бабуся з чотирирічним онуком після плавання в басейні зазирнула до арт-центру, а далі подорожували всіма об’єктами «Другої зміни», завершивши сходженням на терикон. Малюк щасливий: про таку пригоду можна тільки мріяти! Задоволені й дорослі. Донеччан Олександра та Валентину Миронових вразив арт-центр, де із живописом та фотографією можна було знайомитися під супровід групи «Барабанда». «Це навіть більше, ніж очікували! З такого боку наші музеї і наше місто ми ще не бачили», — зізналися вони.

Фото автора.

Пряма мова

Клаус Ціллікенс, Генеральний консул Німеччини в Донецьку:

«Понад десять років тому у Рурі виникла ідея відкрити людям очі на історію і багатство цього промислового регіону. Це новий погляд: не лише економічний, комерційний чи промисловий. Такий підхід мав величезний успіх. Вночі люди гуляють будівлями, промисловими підприємствами, культурними центрами, парками, можуть побачити свої робочі місця іншими очима. Там проходять концерти, театральні вистави — що завгодно. Цього року регіон Рура очікував на півмільйона гостей, місцевих мешканців і туристів. Приміром, голландці дуже люблять цей формат і цей захід».

Валентин Лактіонов, заступник донецького міського голови:

«Проект «Друга зміна» — той місточок, що дасть змогу перейти від Донецька промислового до розуміння Європи та світу. Адже наше місто головним чином сприймають як місто шахтарів і металургів. А воно поступово змінює своє обличчя».

Екскурсію краєзнавчим музеєм проводить сам Джон Юз.