Випадково став свідком розмови екскурсовода з гостями міста на Дерибасівській. Туристи зграйкою обліпили гіда на перехресті головної вулиці Одеси і Катерининської. Екскурсовод, махнувши рукою уздовж Дерибасівської, пообіцяв усім доторкнутися до історії нашого легендарного міста.

— А що це за будівля? — запитав один турист і вказав на суперсучасний торговельний центр, який, здається, називається «Європа».

— А це, перепрошую, шановні гості Одеси — плювок у нашу історію, плювок у наше майбутнє і об’єкт, що не заслуговує на ваш інтерес, — відповів гід. — Не звертайте уваги на цього виродка, якому не місце на Дерибасівській.

Екскурсія покотилася далі, і жодна голова не повернулася, щоб подивитися на плювок в історію Одеси.

Це те, що ятрить серця багатьох одеситів.

Архітектурна забудова міста й особливо його центральної частини — тема особливого звучання. Історики архітектури нараховують 5 етапів планувального й територіального розвитку Одеси. Термін останнього закінчився у 2005 році. Якщо буде прийнято новий генеральний план, то місто опиниться на шостому етапі. Хотілося б вірити, що ми доживемо до нього.

Архітектурне намисто Одеси проходить огранювання на засіданнях архітектурно-містобудівної ради. Це — колегіальний орган при управлінні архітектури й містобудування Одеської міськради. Він створений на основі статті 15 Закону України «Про архітектурну діяльність» і працює відповідно до типового положення Міністерства будівництва і житлово-комунального господарства.

У її складі — архітектори, представники місцевих органів влади, громадських організацій. Саме містобудівна рада є тим шлюзом, що повинен не допустити появи в місті будинків і споруд, які порушують архітектурний ансамбль, є небезпечними для життя людей, заважають нормальному функціонуванню міської інфраструктури.

Як показують останні події, містобудівна рада Одеси — мало не найзаконспірованіша організація, схожа на якусь секту, чия діяльність оповита таємницею.

Хто входить до містобудівної ради Одеси? Які питання вона вирішує? Як часто проводяться її засідання? Де вона розташована? Чи може громадянин Одеси бути присутнім на її засіданнях? Хто, нарешті, призначає і затверджує членів містобудівної ради? Це аж ніяк не маловажні запитання. Відповівши на них, можна дізнатися: хто благословив будівництво готелю «Одеса» на морському вокзалі; хто дав зелене світло будівництву на Дерибасівській торговельного центру; хто благословив так звану точкову забудову в центральній частині міста.

Сьогодні в містобудівній раді (а я впевнений, що там зібралися найдосвідченіші архітектори Одеси) відбуваються, на мій погляд, далеко не однозначні процеси. Які саме — повинні б прояснити засідання виконкому міської ради, на яких доцільно було заслуховувати інформацію про роботу ради. Але їх в останні два роки просто не було.

Загострена увага до забудови Одеси з боку городян пояснюється ще й тим, що вісім років триває робота над створенням нового генерального плану Одеси. Він народжується в некомфортних умовах. Новий генплан активно просували команди колишніх міських керівників. У них для такої активності були особливі підстави — генеральний план мав стати законодавчою парасолькою для прикриття зведення житлових будинків у парку «Перемога», знищення парку «Юність», будівництва ресторану «Червоний лобстер» у парку ім. Шевченка, на території санаторіїв імені Горького та «Росія» тощо.

Сьогодні генплан повинен вирішувати зовсім інші завдання — збереження історичного центру міста, друге народження Молдаванки, нові транспортні розв’язки, створення морського фасаду Одеси, забудову полів зрошення та мікрорайону Жевахової гори.

Звісно, що одеситів ці питання не можуть не хвилювати. Закони України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудування», «Про планування і забудову територій» гласять, що територіальна громада має право на знайомство абсолютно з усіма архітектурно-планувальними ідеями міської влади. Сьогодні, на жаль, це є таємницею не за сімома, а за двадцятьма сімома печатками. І тільки завдяки журналістам одесити дізнаються про те, що на Французькому бульварі плановано спорудження 25-поверхового будинку й 20-поверхового будинку на вулиці Жаботинського. Чому там планується висотне будівництво, якщо генеральний план ще не затверджено? Відповіді архітектурних чиновників на це і багато інших запитань звучать суто по-одеськи: «Місто одержить за це великі гроші».

Однак не все в нашому житті вимірюється грішми. Є й моральні категорії — любов до рідного міста, відповідальність перед нащадками, упевненість у тому, що всі ми, одесити, а не міська влада, є господарями в місті.

Якщо архітектуру називають музикою в камені, то всі жителі разом із архітекторами є композиторами, що пишуть цю музику. Не стомлюватиму цитатами із законів, але повірте на слово: якби виконувалися всі норми законів «Про планування і забудову території», «Про архітектурну діяльність», «Про містобудування», то люди просто стали б стіною проти багатьох архітектурних безумств. Адже відповідно до названих законів громадяни мають право захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації об’єктів архітектури, а також брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів, одержувати в органах влади інформацію про підготовку й прийняття рішень з планування та реконструкції населених пунктів і конкретних об’єктів архітектури (це — 25 стаття Закону «Про архітектурну діяльність»). А скільки ще статей інших законів приховується від людей, для яких чимало будов в Одесі є шоком.

І про сумне. В місті вже давно не проводяться архітектурні й містобудівні конкурси, як того вимагає закон. Нагадаю, що винятково на конкурсній основі здійснюється розробка проектів, реалізація яких має істотний вплив на розвиток і формування об’єктів, розміщених у зоні охорони пам’яток історії. І Дерибасівська саме така. А отже, і той монстр, що його називають плювком в історію Одеси, на розі Катерининської та Дерибасівської, якби дотримувалися вимог цього закону, ніколи не з’явився б на світ.

Раніше ми руйнували палаци, щоб побудувати халупи. Сьогодні палаци будуються там, де стоять халупи. Що буде завтра?

 

Одеса.

Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ.