У Богданівці відбувся літературно-мистецький захід, присвячений пам’яті великої художниці Катерини Білокур. Вітчизняні ЗМІ цю акцію проігнорували.
У селі Богданівка, що в Яготинському районі на Київщині, вперше відбувся літературно-мистецький захід «Катеринина пісня» — вшанування пам’яті народної художниці України Катерини Білокур (її не стало 10 червня 1961 року). Цього дня Богданівка стала яскравим осередком українства: душевні пісні, автентичні танці, показ колекції національного одягу. Все це дійство з портрета, встановленого на сцені, споглядала Катерина...
Численні гості та шанувальники таланту майстрині поклали квіти до могили художниці, запалили свічку, сказали добре слово. Потім у меморіальному музеї-садибі Катерини Білокур відбулася екскурсія. Багато хто з відвідувачів уперше переступив поріг цього дому. Завідувач музею Ольга Шаповал оповідала сторінки біографії великої художниці так, наче разом з нею сама переживала злети і падіння складної долі.
На «Катеринину пісню» завітало чимало відомих людей, для яких Катерина Білокур стала символом епохи і народного таланту. Серед тих, хто відкривав для широкого загалу феномен Білокур, — відомий дослідник і письменник Микола Кагарлицький. Саме він підняв із напівзабуття Катерину, а великому світові відкрив Богданівку, де вона народилася. Своїми цікавими тридцятилітніми дослідженнями життя та творчості богданівської майстрині Микола Феодосійович збагатив скарбницю української культури і цим заслужив щиру повагу. У Богданівці його зустріли стоячи, оплесками.
— Катерина Білокур сама навчилася і писати, і малювати, — розповідає Микола Кагарлицький. — Художниця інтуїтивно йшла до вдосконалення і досягла його. Коли 1954 року всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо побачив на міжнародній виставці в Парижі картини Катерини Білокур, то назвав її геніальною і додав: «Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї». Коли я почав читати її листи, відкрив для себе велику духовну особистість. Проста сільська жінка, живучи в Богданівці, не переступаючи порога рідного обійстя, за своєю духовністю не поступалася найвидатнішим людям світу».
Концертну програму відкрили земляки Катерини Василівни — богданівський фольклорний колектив «Берегиня», яким керує Надія Слабковська. «Катерина Василівна не могла жити без української пісні. Нині ми намагаємося відтворити улюблені пісні нашої землячки та донести його до нинішнього покоління», — сказала керівник колективу.
Окрасою «Катерининої пісні» став виступ самобутніх фольклорних колективів Київщини «Вишиванка», союзу українок України «Перевесло», співочого гурту «Димерські баламути», колективу Аркадіївської ЗОШ.
Завітали на мистецьке свято й відомі в Україні майстрині-рукотворниці — Тамара Негода, Надія Федірко, художниця Тетяна Бердник. Вони кажуть, що давно не бачили такої палітри витворів національної культури, яка була представлена у Богданівці.
Оперний тенор народний артист України Ігор Борко тут раніше не був: «Про Катерину Білокур уперше почув у Парижі, під час гастролей, її там добре знають. Добре, що відбуваються такі заходи, але, гадаю, їх замало».
Українські телеканали, як і представники друкованих ЗМІ, це свято проігнорували. У Богданівці не було жодної телекамери. На жаль, такі події не вписуються у нинішній формат телевізійників. Як би там не було, а літературно-мистецьке свято у Богданівці започатковане. Сподіваємося, що наступного року фестиваль вдасться провести на обласному, а то й на всеукраїнському рівні, з гідним висвітленням у вітчизняних ЗМІ.
Яготин
Київської області.
Фото Володимира САМОХОЦЬКОГО (Укрінформ).
