У межиріччі Дністра й Дунаю серед випаленого бессарабського степу велично височіє стародавній православний Свято-Миколаївський храм. Він повен чудес, пояснити які, попри численні спроби, наука не може. Одне з них — дивовижне цвітіння лілій у... кіоті.
Образ Пресвятої Богородиці, поміщений у скляний кіот, обрамлений листям і квітами лілій. Раз на рік, у передвеликодню п’ятницю, щойно зрізані стебла лілій після освячення вкладають у кіот, нижні частини стебел засихають. А верхні, не маючи коріння і доступу вологи, продовжують рости, увінчують зеленню й бутонами квітів весь кіот, утворюючи вінок навколо лику Богородиці (на знімку), іноді повністю закриваючи Ісуса.
Обов’язково, попри щорічну зміну свята за календарем, бутони лілій розцвітають до дня Святої Трійці. Після цвітіння паростки засихають, але на висохлих нижніх частинах знову з’являються білі цибулинки з невеликими зеленими паростками, які не засихають. І в такому вигляді терпляче чекають наступної передвеликодньої п’ятниці. Коли кіот розкривають, їх роздають усім охочим. Знову закладають свіжі квіти, і це повторюється вже понад 10 років.
Ще очевидці розповідали (та й сам місцевий священик отець Павло на проповіді підтвердив), що на склі кіота ікони Божої Матері біля очей іноді з’являються крапельки роси, ніби вона дихає й плаче. Коли цю росу скуштували, то вона виявилася солоною і дуже пекучою, так що язик міг заніміти від декількох годин до двох днів.
Біля Казанської ікони Божої Матері стоїть розп’яття Голгофи. Такі розп’яття є майже у всіх православних храмах. Але в Кулевчі тіло Христа повністю мироточить. Миро тече рясно, декількома струмочками, але на підлогу не капає, ніби застигає на кінці й випаровується.
У храмі є настінні розписи мучениць Софії, Віри, Надії й Любові, Варвари, Катерини й інших святих, які періодично, лише кілька годин або днів на рік, мироточать.
Ще однією святинею є Касперська ікона Божої Матері. Розташована вона у вівтарі, виносять її на поклоніння після закінчення літургії й для проведення молебнів. Також мироточить, але це миро виділяє незвичайний запах. Колись ця ікона зберігалася в будинку священика, де вона раптом почала мироточити. Після благословення архієрея її занесли в храм.
А диво мироточення Іверскої ікони Божої Матері відбулося не в храмі, а в будинку місцевої жительки. Після смерті матері вона випадково звернула увагу, що на лику родинної ікони з’явилися червоні плями, схожі на кров. Спробувала стерти їх, але криваві плями на лику з’явилися знову на тому самому місці, що й в оригінальної чудотворної ікони, коли в ІX столітті її вдарили мечем. Сприйнявши це як знак згори, ікону вирішили передати в храм. Особливо кровоточить ікона на великі свята.
Чому на цей маленький храм випало стільки благодаті — без сумніву, на те воля Божа.
Одеса.
Фото з сайту st.stranamam.ru.
