Учора в українських школах пролунав останній дзвоник. Знову! Та цього разу вже справді востаннє. Ситуація — майже, як у театрі: тільки третій дзвоник ознаменував для учнів невипускних класів початок літнього відпочинку. І поки школярі розглядають свої оцінки в табелях, експерти вирішили й собі оцінити навчальний рік, що минув. Як з’ясувалось на вчорашній прес-конференції, відмінником він не став. Дисципліну «поступ у процесі реформування галузі освіти» завалив.
Привітав із закінченням навчального року всіх громадян і міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник. Добре слово в нього знайшлось для кожного.
Своїм же підлеглим, учителям, він подякував «за терпіння, наполегливу працю, віру в реформи, які розпочато й обов’язково мають сприяти підвищенню якості нашої української освіти, підняттю її престижу у світі».
Тим часом значна частина вчителів у ці реформи, може, й вірять, та поки що їх не відчувають. Принаймні, таку думку висловив на прес-конференції Ігор Лікарчук, директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти:
— Нещодавно мав нараду із 65 директорами шкіл із різних міст України. Поставив одне запитання: «Ви відчуваєте реформи в освіті?» Відповідь була практично однакова в усіх: «Ми відчуваємо нестримний рух назад».
Ці слова людей, причетних до освіти, м’яко кажучи, засмучують. Передусім через те, що саме на 2011/2012 вони покладали чималі надії. А зараз змушені констатувати: здійснитися їм, принаймні поки що, не судилося. Станіслав Ніколаєнко, колишній міністр освіти та науки України, цей навчальний рік називає часом «втрачених можливостей». Згадує про жовтневий з’їзд освітян, про прийняту на ньому стратегію розвитку освіти, і про те, як про все це одразу після завершення з’їзду наче забули. «Про з’їзд зараз ніхто і не згадує. Здається, ніби, його і зовсім не було», — констатує пан Ніколаєнко. А дарма, адже попри всю критику, на ньому, мовляв, озвучувались кроки, які справді могли піти на користь освіті.
Та тепер, переконують експерти, потрібно не стільки згадувати минуле, як говорити про майбутнє. Адже з роками проблеми в освіті, зокрема у шкільній, тільки накопичуються. Причини банальні: відсутність належної уваги і хронічне недофінансування.
— Наше законодавство вимагає, щоб 10% ВВП виділялося на потреби освіти. Натомість цього року виділено тільки близько 6 відсотків. Тобто фактично галузь недоотримує мільярди гривень. Звідси скарги батьків на постійні побори, на нестачу технічних приладів, засобів навчання, — каже С. Ніколаєнко.
Усе це Ігор Лікарчук підсумовує однією фразою: «Характерною ознакою цього навчального року стало подальше зубожіння системи загальної освіти». Щоправда, простежується, за його словами, і ще одна тенденція. Після того як при вступі до університету почали враховувати середній бал атестата, медалістів у нашій країні стало в рази більше. «Оце вам і якість освіти», — констатують експерти.
До речі. Влітку буде оздоровлено 4,5 тисячі юних хмельничан. Для цього працюватиме понад три десятки таборів. На проведення оздоровчої кампанії з міського бюджету виділено близько півмільйона гривень.
