ЗАКОН УКРАЇНИ
УГОДА
МІЖ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ТА УРЯДОМ КОРОЛІВСТВА МАРОККО
ПРО МОРСЬКЕ ТОРГОВЕЛЬНЕ СУДНОПЛАВСТВО
Кабінет Міністрів України і Уряд Королівства Марокко, далі – „Договірні Сторони”,
- бажаючи розвивати дружні відносини між двома державами;
- з метою розширення економічного співробітництва в сфері морського торговельного судноплавства, ґрунтуючись на принципах рівності і взаємної вигоди;
- бажаючи сприяти розвитку морського торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства;
- згідно з положеннями міжнародних договорів у галузі морського торговельного судноплавства, чинних для обох Договірних Сторін,
домовились про таке:
Стаття 1
Мета Угоди
Метою цієї Угоди є:
- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в галузі торговельного судноплавства;
- забезпечення тісного співробітництва в сфері морського торговельного судноплавства;
- уникнення дій, що перешкоджають нормальному розвитку діяльності пов’язаної з морськими перевезеннями;
- сприяння загальному розвитку торговельних і економічних відносин між двома державами в цілому.
Стаття 2
Визначення
В цілях даної Угоди терміни, що застосовуються, означають:
а) „Компетентні органи Договірних Сторін”:
- з боку Кабінету Міністрів України - Міністерство транспорту та зв’язку,
- з боку Уряду Королівства Марокко – Міністерство обладнання і транспорту.
b) Термін „Судно Договірної Сторони” означає будь-яке торговельне судно, що зареєстроване в судновому реєстрі будь-якої Договірної Сторони і несе прапор держави цієї Договірної Сторони у відповідності з її національним законодавством.
Однак, цей термін не включає:
- військові кораблі та інші державні судна, що збудовані і використовуються за некомерційним призначенням;
- судна для гідрографічних, океанографічних і наукових досліджень;
- рибальські судна;
- ядерні судна;
- судна, які не відповідають міжнародним конвенціям з безпеки, охорони та захисту навколишнього середовища, сторонами яких є держави Договірних Сторін.
c) Термін „Судноплавна компанія” означає юридичну або фізичну особу, що здійснює морські перевезення пасажирів та/або вантажів, зареєстрована і має свій головний офіс на території держави цієї Договірної Сторони відповідно до її національного законодавства і уповноважена займатись міжнародним судноплавством.
d) Термін „Член екіпажу” означає капітана або будь-яку іншу особу, що виконує свої обов'язки, пов'язані з експлуатацією або обслуговуванням на судні будь-якої Договірної Сторони під час рейсу, чиє ім'я включено до суднової ролі та що володіє посвідченням особи моряка зазначеним у статті 8 цієї Угоди.
e) Термін „Порт держави Договірної Сторони” означає будь-який морський порт з його інфраструктурою, включаючи рейди, розташований на території держави Договірної Сторони та оголошений відкритим для міжнародного судноплавства цією Договірною Стороною.
f) Термін „Каботажні перевезення” означає перевезення вантажів та/або пасажирів між портами держави однієї Договірної Сторони.
Стаття 3
Застосування Угоди
Ця Угода застосовується на території України та території Королівства Марокко, включаючи їхні територіальні моря.
Стаття 4
Розвиток торговельного судноплавства
1. Договірні Сторони тісно співпрацюють з метою уникнення всіх дій, що можуть перешкоджати судноплавству між їхніми портами, і вживають всіх необхідних заходів для розвитку морських перевезень, з метою задоволення потреб зовнішньої торгівлі між двома державами, відповідно до їхнього національного законодавства.
2. Договірні Сторони поважають принципи вільної конкуренції у галузі торговельного судноплавства на основі рівності та обопільної вигоди, відповідно до національного законодавства держав обох Договірних Сторін.
3. Кожна Договірна Сторона в межах національного законодавства надає сприяння в заснуванні на території своєї Держави відповідних представництв судноплавних компаній іншої Договірної Сторони. Характер і діяльність таких представництв визначається відповідно до національного законодавства держави приймаючої Договірної Сторони.
Стаття 5
Міжнародні зобов’язання
Застосування положень цієї Угоди не порушуватиме права та обов’язки Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів, сторонами яких вони є, або участі Договірних Сторін в міжнародних організаціях.
Стаття 6
Ставлення до суден в портах і територіальних морях
1. Кожна з Договірних Сторін забезпечує суднам іншої Договірної Сторони у своїх портах та територіальних морях під своєю суверенною юрисдикцією таке ж ставлення, як і до своїх власних суден, зайнятих в міжнародних перевезеннях, у частині вільного доступу в порти, нарахування портових зборів та податків, використання портів для завантаження й розвантаження вантажів і для посадки й висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій та користування послугами мореплавства.
2. Положення пункту 1 цієї Статті:
- не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх суден, зокрема на каботажні перевезення, операції пов’язані з рятуванням та буксирування;
- не зобов'язують одну Договірну Сторону поширювати на судна держави іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;
- не стосуються правил в'їзду/виїзду і перебування іноземців.
3. Договірні Сторони вживають відповідно до національного законодавства своїх держав усіх можливих заходів для скорочення часу перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних та інших формальностей, чинних у цих портах.
Стаття 7
Взаємне визнання суднових документів
1. Документи, що підтверджують національну належність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.
2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах держави іншої Договірної Сторони.
Стаття 8
Посвідчення особи моряків
1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, які видані Компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, які передбачені міжнародними Конвенціями, сторонами яких є держави Договірних Сторін.
Такими посвідченнями особи є:
- для України – Посвідчення особи моряка;
- для Королівства Марокко – Книжка моряка (Le Livret Maritime).
2. Договірні Сторони інформуватимуть одна одну про будь-які зміни, що стосуються положень пункту 1 цієї Статті.
3. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на території своїх держав будь-якій особі, яка володіє зазначеним у пункті 1 цієї Статті посвідченням особи моряка, але яку вони визнають небажаною.
Стаття 9
В'їзд, виїзд, перебування та транзитний проїзд членів екіпажу
1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 8 цієї Угоди, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, поки судно залишається в цьому порту, якщо цю особу внесено до суднової ролі та до списку екіпажу, поданого капітаном судна до адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ця особа підлягає чинному контролю.
2. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у Статті 8 цієї Угоди, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення до своєї держави.
3. В усіх випадках, зазначених у пункті 2 цієї Статті, будь-яка особа однієї Договірної Сторони, що володіє посвідченням особи моряка, повинна мати візу іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.
4. Якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 8 цієї Угоди, сходить на берег в порту держави іншої Договірної Сторони з причини погіршення стану здоров'я або з іншої причини, прийнятної для відповідних органів цієї Договірної Сторони, останні надають необхідний дозвіл для зазначеної особи на перебування на території своєї держави, а також в разі госпіталізації, на повернення до своєї держави, або на прямування до іншого порту для посадки на судно будь-яким транспортним засобом.
Стаття 10
Застосування національного законодавства по відношенню до членів екіпажу суден
1.У випадку здійснення членом екіпажу судна однієї Договірної Сторони правопорушення на борту цього судна під час його перебування у територіальному морі та портах держави іншої Договірної Сторони, відповідні ограни влади останньої не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, крім наступних випадків:
a) скоєний злочин, кваліфікується за законодавством держави цієї Договірної Сторони як тяжкий;
b) наслідки правопорушення поширюються на територію держави, у якій перебуває судно;
c) порушується громадський порядок і безпека в цій державі;
d) правопорушення скоєне проти будь-якої особи, що не є членом екіпажу цього судна;
e) правопорушення скоєне проти члена екіпажу судна, що є громадянином держави перебування або іноземним громадянином, що постійно проживає на території цієї держави;
f) переслідування є необхідною умовою для запобігання незаконного транспортування і торгівлі зброєю, наркотичними засобами або психотропними речовинами.
У зазначених випадках відповідний орган держави однієї Договірної Сторони до прийняття будь-яких заходів на прохання капітана судна держави іншої Договірної Сторони, на борту якого відбулося правопорушення, повідомляє дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора судна і сприяє встановленню контакту між зазначеною посадовою особою та екіпажем судна.
2. Положення пункту 1 цієї Статті не обмежують права контролю і розслідування, які відповідні органи кожної Договірної Сторони мають згідно зі своїм національним законодавством.
Стаття 11
Надзвичайні морські події
1. Якщо судно будь-якої Договірної Сторони зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії у територіальному морі або портах держави іншої Договірної Сторони, судно, його екіпаж, пасажири й вантаж отримають на території держави цієї Договірної Сторони таке саме ставлення, підтримку та сприяння як і у випадку з її власним судном.
2. Положення цієї Статті не стосуються права будь-якої Договірної Сторони або уповноважених цією Договірною Стороною осіб, на відповідну компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, чи будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.
3. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна, у випадках, зазначених в пункті 1 цієї Статті, не обкладатимуться ніякими податками та зборами (обов’язковими платежами) за умови, що вони доставлені на територію держави іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.
Стаття 12
Технічне співробітництво
Договірні Сторони в межах свого національного законодавства сприяють залученню своїх судноплавних компаній та інших підприємств і установ, що працюють в сфері морського торговельного судноплавства своїх держав, до розвитку всіх можливих форм співробітництва, зокрема, в сфері морської освіти, портових послуг, запобігання забруднення морського середовища і рятування на морі.
Стаття 13
Спільна Комісія з питань судноплавства
1. З метою забезпечення виконання цієї Угоди, та сприяння співробітництву між Договірними Сторонами у галузі морського транспорту, створюється Спільна Комісія з питань судноплавства, яка складатиметься з представників їхніх Компетентних органів та інших експертів призначених Договірними Сторонами.
2. Уразі необхідності Комісія збиратиметься на запит будь-якої Договірної Сторони. У такому запиті може-бути визначено дату проведення такого засідання. В такому разі, засідання Комісії проводитиметься не пізніше ніж через 3 місяці від дати такого запиту.
Стаття 14
Врегулювання спорів
Будь-які спори щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуватимуться шляхом консультацій або переговорів в рамках Змішаної Комісії або, у разі неможливості досягнення згоди, дипломатичними каналами
Стаття 15
Внесення змін
Зміни та доповнення до цієї Угоди вносяться за взаємною згодою Договірних Сторін та оформлюються у вигляді Додаткових протоколів, які є її невід’ємною частиною.
Стаття 16
Набрання чинності та припинення дії Угоди
Ця Угода набирає чинності через тридцять днів з дати отримання Договірними Сторонами дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.
Ця Угода залишається чинною, поки одна з Договірних Сторін не повідомить дипломатичними каналами про свій намір припинити дію цієї Угоди. Угода втрачає чинність через шість місяців з дати отримання такого повідомлення іншою Договірною Стороною.
На посвідчення цього ті, що нижче підписалися, належним чином уповноважені своїми Урядами, підписали цю Угоду.
Вчинено в м. Рабат 7 грудня 2009 року в двох оригіналах українською, арабською та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними. У випадку будь-яких розбіжностей в тлумаченні положень цієї Угоди, перевага надається тексту англійською мовою.
За Кабінет Міністрів України За Уряд Королівства Марокко
Михайло Чубай Ахмед Реда ШАМІ
Заступник Міністра Міністр Промисловості
Транспорту та Зв’язку Торгівлі та Нових
технологій
