170 років тому народився Микола Лисенко (1842-1912)
Він належав до давнього козацького роду. Шляхетський герб Лисенків — перехрещені шабля й стріла на золотому щиті, над яким — шолом з короною й страусовими перами. За легендою, родовід їхній іде від запорожця Вовгури-Лиса. Через те у російськомовних текстах раніше прізвище композитора писалося як «Лисенко», лиш потім утвердилося написання «Лысенко». За документами, засновником роду по батьківській лінії був учасник визвольних війн Хмельницького Яків Лисенко.
Мати Миколи Віталійовича — з козацького роду Булюбашів (хтось із предків — турок, який утік на Січ). Материному дядьку, Миколі Булюбашу, належало село Гриньки на Полтавщині, де народився майбутній композитор 22 березня 1842 року. У дворі Булюбаша стояли дві старовинні запорозькі гармати, з яких салютували по святах.
Його батько командував ескадроном у кірасирському полку, що стояв у Кременчуцькому повіті. В тому полку малий Лисенко навчився добре триматися в сідлі.
У нього рано виявився музичний слух. Мати добре грала на фортепіано, і він з нею — в чотири руки. Згодом учився в консерваторіях Лейпцига й Петербурга. А 1864 року закінчив Київський університет. Отримав ступінь кандидата природничих наук і вступив на посаду помічника мирового посередника в Таращанському повіті. Там прослужив рік і повернувся до Києва. Заробляв уроками музики. 1880-го почав писати оперу «Тарас Бульба», яку так і не побачив на сцені. Всього створив кілька опер (з них три дитячі), понад 80 творів на вірші Шевченка, духовні та світські інструментальні твори різних жанрів. Видане у 1950—1959 роках 20-томне зібрання творів не вмістило всієї спадщини композитора.
1868 року Лисенко одружився з Ольгою О’Коннор (її батьки, поміщики шотландсько-французького походження, жили неподалік, у Миколаївці, нині Фрунзівка Глобинського району на Полтавщині). Ольга була співачкою, лірико-драматичне сопрано, вона стала першою виконавицею ролі Оксани в Лисенковій «Різдвяній ночі». Вони прожили 12 років, але не мали дітей. Через те й розійшлися — не офіційно, бо суд вимагав би назвати «винних». А вони обоє цього не хотіли. Просто перестали жити разом і зберегли добрі стосунки. Вважається, що романс «Коли розлучаються двоє» присвячений саме Ользі О’Коннор.
Другою дружиною композитора була також Ольга — з чернігівського роду Лепських. Вона народила п’ятеро дітей і померла при народженні останнього — Тараса. Лисенко казав, що хлопець дуже схожий на матір. Оскільки вони жили невінчані, діти, за тодішнім звичаєм, не могли вважатися законними. Але Ольга О’Коннор (вінчана дружина) надала всі необхідні свідчення та документи для того, щоб Микола Віталійович міг «узаконити» дітей. Вони, як і батько, присвятили себе музиці.
В кінці 1903 року громадськість урочисто святкувала 35-ліття творчої діяльності композитора. А наступного року, на кошти, зібрані громадою до його ювілею, Лисенко відкрив Музично-драматичну школу, що мала програму вищого навчального закладу. Під неї винайняв особняк професора Івана Сікорського — батька знаменитого авіаконструктора Ігоря Сікорського. В тому само дворі Ігор конструював свої перші літаки. Цей будинок по вул. Підвальній, 15 (Ярославів Вал) не зберігся. Школа після смерті Лисенка носила його ім’я, потім на її основі утворено Київську консерваторію та Київський театральний інститут.
