У столичному Музеї гетьманства відкрилася виставка 31-річного французького літератора і художника Себастяна Боке «Безликі». Це цикл графічних робіт, присвячених Чорнобилю.
Коли сталася Чорнобильська катастрофа, Себастянові Боке було п’ять років. Згодом, уже дорослим, він побував в Україні, в селі Володарка Поліського району, на межі із зоною відчуження. Ті враження й лягли в основу графічної серії «Безликі». Це погляд на проблему Пам’яті — погляд настільки жорсткий, що потребує передмови. Художник запитав себе: що ми знаємо про ліквідаторів тієї аварії? Весь світ легко впізнає розтиражовані глянцеві портрети Гагаріна або Армстронга. Але ж вони, по суті, — лише символи світової потуги своїх супердержав. А чорнобильські ліквідатори — таки справді герої, вони стали перед лицем техногенного Апокаліпсиса і, щоб зупинити його, поклали свої життя. А тим часом — кому відомі їхні імена, хто впізнає їхні портрети?
Ось чому виставка зветься «Безликі». Це серія ліквідаторських портретів, на яких часто не видно облич. Так, ніби ці портрети багато літ висіли десь на забутій «дошці пошани» в зоні. Їх мили дощі та сніги, випалювало сонце — і все вицвіло, обсипалось, розпливлося, лишилися іноді лише контури і розмиті плями. Деякі з портретів нагадують чорно-білу копію Туринської плащаниці.
Перша реакція — шокова, майже скандальна, адже нам здається, що це суто французьке уявлення про речі, а ми, мовляв, «знаємо і пам’ятаємо» своїх героїв. А потім переводиш подих і ставиш собі просте запитання: чи всі ми можемо назвати бодай прізвища тих шістьох пожежників, що загинули від опромінення після першої чорнобильської ночі? Їх звали Правик, Кібенок... — хто підкаже далі? Чи впізнаємо ми їхні портрети? Бодай отих шести? А ліквідаторів же були — тисячі, й для абсолютної більшості з нас (для врятованих нащадків, для влади) вони не лише безликі, а й безіменні.
Після цього розглядаєш виставку ще раз — уже спокійніше, якщо слово «спокій» тут узагалі доречне. Те, що тобі спершу здавалось лише враженням наївного француза, тепер видається світовою проблемою пам’яті людства — про Людей, проблемою нашої екологічної відповідальності — і за Чорнобиль, і за недавню Фукусіму.
Цікаво, що в контексті Музею гетьманства ця серія портретів набуває додатково гострого сенсу, адже й наші гетьмани для нас усі «на одне лице» — принаймні ті, чиїх портретів немає на грошових знаках. Як сказано в одному вірші самого Себастяна Боке — «Зона відчуження починається перед зоною відчуження», й це стосується не лише Чорнобиля.
Під час відкриття виставки, що триватиме до 4 квітня, було також презентовано двомовну збірку поезії С. Боке — «Опромінення майбутнім/Avenіr radіant». Це перший етап літературно-видавничого проекту мистецької асоціації Galactіc’art (м. Рен, Франція), київського видавництва «Неопалима купина» та Національної спілки письменників України. Наступного року в рамках проекту має вийти антологія сучасних українських поетів французькою мовою.
