Кургани на Миколаївщині дедалі частіше стають заручниками чиновницького невігластва. Ці могильні насипи, заввишки від одного до майже десяти метрів, прийшли до нас із сивої давнини, це нетлінні свідки багатьох цивілізацій. За законом, усі давні могили під охороною держави. Але часто на земельних наділах, отриманих у приватні руки при розпаюванні, кургани по-варварськи розорюються.

 

Химери розпаювання

Нині одинадцять степових пірамід (ІІІ тисячоліття до н. е.—І тисячоліття н. е.) Миколаївська міжрайонна природоохоронна прокуратура рятує через суд. У руках Феміди є 8 позовів проти Миколаївської райдержадміністрації та громадян — власників земельних ділянок, на яких вони розташовані.

Як розповів «Голосу України» заступник директора Науково-дослідного центру охоронно-археологічної служби України у Миколаївській області, старший викладач інституту історії та права Національного університету імені В. Сухомлинського Олександр Смирнов, подібний факт — далеко не прецедент. Керівництву НДЦ доводиться щорічно надсилати до прокуратури близько ста актів про порушення законодавства з охорони пам’яток культурної спадщини.

У 2011 році археологи вже обстоювали справедливість у суді. Унікальним курганам, що з «ведмежої ласки» працівників управлінь культури та сільського господарства Веселинівської і Казанківської райдержадміністрацій пішли під земельні наділи та зазнали руйнування, нині повернуто статус недоторканності. Площі, на яких вони стоять, вилучені з сільгоспкористування. Даючи пояснення у суді, фермери лише розводили руками. Мовляв, ось задокументовані акти на землю, тут немає застереження, що хоч якийсь клаптик поля не можна розорювати. Власники ділянок ще під час судових слухань погодилися отримати відрізані частки з їх паю у будь-якому іншому місці. Варто зазначити, що у більшості районів Миколаївщини на одного землевласника під пай у середньому припадає від 8 до 10 гектарів. Курган орієнтовно займає від 0,3 до 0,5 гектара. Один фермер взагалі не наполягав на поверненні «охоронних арів», а у ситуації, в яку потрапив, звинувачував чиновників, що знехтували процедурою погодження з охоронно-археологічними службами процесу передачі землі у приватну власність.

Справжню ціну неможливо визначити

Олександр Смирнов, археолог, що за більш як 15 років не раз обійшов Миколаївщину уздовж і впоперек, не наважився сказати точно, скільки курганів налічується у регіоні.

— Щорічно наша охоронно-археологічна служба фіксує не менше двох десятків нових археологічних пам’яток, — зазначив він. — Загалом в області — понад 5 тисяч охоронних об’єктів. Це пам’ятки національного та місцевого значення, археологічні заповідники, поселення та могильники (або так звані кургани). Та навіть ще у радянські часи, коли розкопки фінансувалися краще, археологам не вдалося усі візитівки минувшини занести до кадастру та облікової карти охоронних об’єктів. Археологія — справа клопітна, а її знахідки — надбання культурної скарбниці усього людства. Тенденція до тотального руйнування українських степових пірамід є вкрай тривожною. Якщо держава не зверне увагу на це та не вдасться до радикальних заходів, через років 30—40 від багатьох давніх могильників не залишиться і сліду.

Наголошую, кожна могильна споруда — унікальна. Вона зберігає у собі загадки цілих тисячоліть. Під конусоподібним насипом землі приховані складні системи ходів, кам’яних конструкцій, похоронних камер, а у жертовниках — зазвичай зброя, оздоби та предмети побуту воїнів тих часів. Увічнюючи пам’ять покійного, древні скіфи та інші народи, які проживали на території України, сприймали ритуал поховання ще й як данину потойбічності. Є чимало і таких могильних курганів, де не покояться мертві. Знатного воїна, який гинув на чужині, на батьківщині вшановували прощальним ритуалом і встановлювали кенотаф — з пожертвуванням у курган матеріальних цінностей і військового спорядження. У добу української козаччини кургани нерідко були сторожовими вежами. Є свідчення, що на місці давніх могильників робилися підзахоронення набагато пізніші. Це теж той пласт культур епох, який науку археологію ще довго приваблюватиме.

— Чи можна назвати середню грошову вартість якогось із курганів, що нині розорені?

— Точно визначити її можуть лише археологічні дослідження, — каже пан Смирнов. — Я схильний вважати, що не менше мільйона гривень. Є «Методика грошової оцінки пам’яток», затверджена Кабміном 26.09.2002 року. Курган заввишки один метр оцінюється у півмільйона гривень. Серед тих, які нині відстоюються у суді, є такі, що мають висоту не менше одного метра, три метри і більше. Як археолог можу запевнити, що справжню ціну просто неможливо визначити: кургани — це історичне минуле людської цивілізації, те, що у жодний спосіб не можна буде повернути чи відновити.

З позиції прокурора і не тільки

Оскільки ситуація не змінюється на краще, археолог Олександр Смирнов робить висновок:

— Районні управління, а саме землевпорядники, вважають себе «царками» на своїй території. Керівники райдержадміністрацій їм сліпо потурають. Якби влада на місцях відповідальніше ставилася до передачі наділів у приватні руки, то перш за все землевпорядників питали б, а де ж згода представника охоронно-археологічної служби на те, що цю землю можна давати під розпаювання. Де підпис? Мені самому доводилося не раз стикатися майже з абсурдними ситуаціями. Так, коли через суд ми повертали 12 курганів при актуванні у Миколаївському районі, землевпорядник, яка давала пояснення, просто заявила, що вона не знала про існування у їх районі курганів та про те, що якісь «пагорбки» цінні для історії. Я навіть пізніше відвозив її туди, щоб довести, що курган таки нікуди звідти не подівся, і якщо він є, то власника сільгоспугіддя (якому передано «землю з курганом») вона мала б попередити про підписання «Охоронного зобов’язання» на дану територію. А щоб надалі застерегти себе від відповідальності у суді, треба було своєчасно викликати археологів для встановлення історичної цінності подібного «пагорбка» чи, принаймні, по нашій карті звірити це, як того вимагає закон.

У позові, який заступник Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора Євген Середа нині передав до суду проти влади Миколаївського району, факти розорення курганів розцінюються як свідоме руйнування культурного шару пам’ятки археології. З позиції прокурора, воно несе реальну загрозу втрати інформації, що містить особливу духовну цінність. Розпорядження голови РДА (видане у 2008 році для затвердження проекту із землеустрою 8 ділянок (паїв) у межах території Трихатської сільради) прокуратура вимагає скасувати, а 8 Державних актів на право власності на земельні ділянки загальною площею 90,88 гектара — визнати недійсними. Нині Феміда вже розпочала розгляд «курганних справ».

P. S. Законодавство про землю зобов’язує усіх землевласників, на чиїх угіддях є кургани, пам’ятати про юридичну відповідальність за їх розорення чи руйнування технікою. Але крім юридичної є і моральна відповідальність та обов’язки, що стосуються кожного: захищати нашу історико-археологічну спадщину. Моральна прогалина вражає не менше, ніж юридична. А насамперед закривають очі на кургани самі землекористувачі: жоден із тих, хто отримав «землю з курганом», а «держакт на землю — без кургану», — сам не звернувся у історико-археологічну службу для підписання «Охоронного зобов’язання», як того вимагає закон.

Фото з архіву Олександра Смирнова.

Експертний висновок

 

(З акту часткової перевірки технічного стану пам’яток археології Миколаївського району, проведеної комісією у складі старшого наукового співробітника Державної інспекції з охорони пам’яток культури в Миколаївській області Снитко І., заступника директора ДП НДЦ «Лукомор’є», ДП НДЦ ОАСУ інституту археології НАНУ Смирнова О. у присутності представників ДСБЕЗ УМВС України). Часткове обстеження курганних пам’яток на території Веснянської, Криничанської, Кир’яківської, Трихатської сільських рад виявило наступне:

1. Веснянська сільська рада.

Курганна група розміщується у трикутнику між трасами на Одесу та Доманівку у 0,5 км на північ від с. Весняне. Налічує 3 (три) насипи. Найвищий курган сягає 3 м і має діаметр до 70 м. Насип розорено на 70 відсотків. Інші насипи заввишки до 1 метра, діаметром до 50 метрів розорені повністю. Усі кургани взято на державний облік і під охорону розпорядженням Миколаївської ОДА у липня 2000 року.

2. Криничанська сільська рада.

Курганна група розміщена у 3 км на північний схід від с. Кринички. Налічує 2 (два) насипи. Найвищий курган сягає 3 метрів, його діаметр до 70 метрів. Другий насип — заввишки до 1 метра та діаметром до 50 метрів. Усі кургани повністю розорені. На державний облік та під охорону були взяті рішенням Миколаївської обласної ради у серпні 1988 року та розпорядженням ОДА у липні 2000 року.

3. Кир’яківська сільська рада.

Курганна група розміщена у 2,5 км на північний захід від с. Кам’яна Балка. Налічує 11 (одинадцять) насипів. Найвищий курган має висоту до 3 метрів та діаметр до 50 метрів. Кургани 1 та 2 підорюється, усі інші — повністю розорені. З липня 2000 року курганна група взята на державний облік і під охорону розпорядженням ОДА.

 

На розкопках кургану ІV тисячоліття до нашої ери у Казанківському районі (ліворуч — Олександр Смирнов). 

 

Експонати з курганів Миколаївщини у музеї археології та етнографії Інституту історії та права Національного університету ім. В. Сухомлинського.