Уже п’ятий рік театр студентів Василіянського інституту філософсько-богословських студій під назвою «В каптурах» дарує українським глядачам вистави, з якими гастролює в Різдвяні свята.
Монахи-артисти — бажані гості у багатьох містах і селах, тож вони ще на якийсь місяць... продовжують різдвяний час, щоб виставу (безплатно!) побачили всі бажаючі. Цього року «каптурі» приготували спектакль за п’єсою італійського драматурга Едуардо де Філіппо «Різдво родини Куп’єлло». У цьому театрі все, як за часів Шекспіра — на сцені тільки чоловіки, вони грають і жіночі ролі.
«Різдво родини Куп’єлло» — річ простіша, ніж філософська драма «Драбина Якова», яку показували торік. Однак простий сюжет п’єси спонукає глядачів до роздумів про вічні істини. Стосунки в родині Куп’єлло — типові для багатьох. Глава сім’ї Лука самоусунувся від життєвих проблем, йому байдуже, що син Ненілло росте злодюжкою. Дружина Луки Кончетта намагається приховати гріхи свого улюбленця Ненілло. А ось брата глави сім’ї, Паскуаліно, недолюблюють і навіть перед Різдвом виганяють із хати. Старша донька Нінучча одружена, але збирається піти від чоловіка.
Усі ці негаразди накладаються на очікування дива, яким сповнене Різдво. А герої забувають про наближення великого свята й грішать на кожному кроці. П’єса, по суті, трагічна, хоч і викликає сміх. Ми сміємося, бо впізнаємо в домочадцях Куп’єлло себе. Це сміх крізь сльози: життя склалося б краще, якби кожен подолав у собі зло. Люди починають розуміти це пізно. А диво не приходить само собою — воно твориться нами.
Лука щороку майструє вертепчик, де народився Христос. Але близькі починають цінувати батькову працю лише тоді, коли він опиняється на смертному одрі. Їх об’єднує не просто спільне горе, а маленький вертеп, що висить над батьковим ліжком і нагадує: будьте добрішими, терплячішими, любіть одне одного. Здається, кожен знає про це й так. Але чому ж тоді люди постійно порушують золоті правила життя?!
Молодий режисер подолянин Дмитро Бартков та актори вважають: треба частіше нагадувати про ці правила — легко, ненав’язливо, без нудних повчань. Саме такою й була вистава, що відбулася днями в Кам’янці-Подільському та Вінниці й ще довго завдяки ентузіастам у каптурах мандруватиме Україною.
На знімку: сцена з вистави.
Фото автора.
