Завершився Всеукраїнський конкурс мультимедійних проектів «Врятувати від забуття». 25 січня 2012 року в Київському міському будинку вчителя відбулася презентація робіт-переможниць і визначили призерів.
Конкурс «Врятувати від забуття» цьогоріч пройшов уже втретє. Організаторами традиційно виступили Інститут історії України НАНУ та Міжнародний благодійний фонд національної пам’яті України.
Унікальність заходу в тому, що учасників заохочують самостійно відкривати маловідомі сторінки минулого свого села, міста, області. Вони охоче роблять це і навіть сміливо вписують у літопис країни невідомі науковцям розділи. Джерелами інформації стають перекази, інтерв’ю, спогади родичів, односельчан — безпосередніх учасників і свідків подій.
Цього року в конкурсі взяли участь представники Закарпаття, Донбасу, Черкащини, Полтавщини, Київщини. Вперше відгукнулися мешканці Криму.
Новинкою стало те, що роботи приймалися лише електронною поштою, але на активність учасників, за словами організаторів, це не вплинуло. Сприяла цьому і відсутність обмежень щодо віку конкурсантів: учні змагалися на рівні з вчителями, студентами, запрошувалися до участі навіть громадські організації та місцеві органи влади.
Перше місце здобув вчитель історії Сергій Бороденко з міста Новоазовськ Донецької області з фільмом «Шлях до хреста». Друге і третє місце посіли фільми «Федорівська комуна» (автор — Ярослава Мацак, м. Карлівка Полтавської області) та «Боржавська вузькоколійка — живий свідок нашої історії» (автори — Алла та Андрій Світлинці, м. Іршава Закарпатської області).
Приємна новина очікувала на призерів — у 2012 році було збільшено розмір грошової винагороди переможцям. Володар першої премії отримав три тисячі гривень. Дві та півтори тисячі гривень відповідно одержали учасники, які здобули друге та третє місця. Ще три учасники, фільми яких увійшли в перелік найкращих і були претендентами на перемогу, отримали заохочувальні призи — по 500 гривень кожен. Авторів найкращих робіт нагороджено додатковими подарунками від партнерів конкурсу. Але, за словами учасників, найцінніше — можливість висловити свій погляд на історію України ХХ століття через власну родинну історію.
