Наприкінці минулого серпня, на День Державного прапора України, в місті Новодністровську (Чернівецька область) урочисто відкрили монумент Тарасові Шевченку. Був мітинг, натхненні промови, концерт. Тодішній міський голова Новодністровська Руслан Панчишин повідомив, що монумент створено групою львівських скульпторів: «Вони за моєю пропозицією, за моїм фінансуванням підготували нам такий гарний пам’ятник. Це мій особистий подарунок місту, громаді міста Новодністровськ». І громада раділа. Адже новодністровці чекали цього понад 20 літ — відтоді, як заклали камінь під майбутній пам’ятник. Та тішилися недовго.
П’ятого січня до Новодністровська завітала делегація активістів села Сопошин Жовківського району Львівської області, підкріплена депутатом Львівської облради та заступником голови Жовківської райдержадміністрації. Вони стверджували, що «дарунок новодністровській громаді» понад півстоліття простояв на господарському дворі їхнього колгоспу. Ще в 1972 році монумент внесли до переліку пам’яток культурної спадщини місцевого значення. Демонтував же їхній пам’ятник, начебто для реставрації, ще в липні, місцевий приватний підприємець, директор СФГ «Клен» Ігор Білан, який доводиться тестем Руслану Панчишину. Та реставрація затягнулася, а Кобзар у село так і не повернувся. Люди забили на сполох. Сопошинці навіть перекрили міжнародну трасу на Рава-Руську, щоб добитися від підприємця відповіді: де Шевченко? Хтось із селян натрапив в Інтернеті на фоторепортаж із відкриття пам’ятника в Новодністровську — як дві краплі схожого на їхній.
Підтвердили невизначене походження новодністровського монумента й у міськраді. За словами депутата Новодністровської міської ради Дмитра Ворошана, в тому, що пам’ятник створений недавно, є сумніви, бо, за його інформацією, перед установленням скульптура певний час перебувала на території комунального підприємства «Тепловодоканал», її відмивали та фарбували. Навіщо такі процедури щойно створеному монументу?
За словами секретаря Новодністровської міськради Миколи Лутчака, при встановленні пам’ятника не оформлено жодних архітектурних документів. Немає відповідного рішення міськради, ані проекту відводу землі. На сам пам’ятник теж нема документів. А якщо це подарунок місту, то він мав бути нотаріально оформлений.
Поки що долю пам’ятника не вирішено, але сопошинці хочуть повернути його до себе. Кажуть, що цей пам’ятник є частиною їхнього життя, історією їхнього села. Біля нього відзначали державні свята, до нього покладало квіті не одне покоління сопошинських молодят.
— Думаю, на цьому епопея не закінчиться, — продовжує Микола Лутчак. — Ті «надбання», які дісталися громаді Новодністровська від колишнього міського голови, мають сумнівну репутацію. На жаль, святу справу зроблено брудними руками. Ми зустрілися із представниками обох громад, почули і зрозуміли одне одного. Сопошинці запевняють: знайшли в нашому місті те, що зникло з їхнього села. Тож тепер цю справу слід передати компетентним органам. Новодністровська громада має зрозуміти: це ніяка не політика, а питання совісті, моралі, здорового глузду.
Тим часом депутати Львівської облради мають намір звернутися до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу за фактом викрадення пам’ятника Шевченку в селі Солошин. Так вирішила комісія з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та ЗМІ, розглянувши звернення депутата Володимира Тістика. Зниклий монумент роботи відомого скульптора Володимира Одрехівського є пам’яткою монументального мистецтва. Статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що перенесення (переміщення) пам’ятки місцевого значення здійснюється лише за письмового дозволу органу охорони культурної спадщини. Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА такого дозволу не надавало.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
