У видавництві «Критика» вийшла книга «Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз», присвячена семіотиці тілесності в українській обрядовій традиції. У цій монографії етнолог, дослідниця культури та гендерної проблематики Марія Маєрчик намагалась пояснити символіку руху, частин тіла, одягові та кулінарні коди українців. Дослідження істотно доповнює розуміння нашої народної обрядової символіки.
Так, науковець висунула гіпотезу про давно помічену, але так і залишену без переконливих пояснень гендерну нерівноцінність обрядів родинного циклу, в яких жінкам зазвичай приділяють більше уваги й приписують більше активності, ніж чоловікам.
Наприклад, така важлива в житті кожної людини подія, як весілля. Головні ритуальні ролі є гендерно парними, адже в ритуалі є завжди молодий і молода. Однак саме навколо молодої відбуваються основні весільні події. І тут авторка визначає цікавий момент: існує багато обрядів, де є лише жінки, і немає жодного, де б були лише чоловіки!
Також пані Маєрчик аналізує символіку тіла в родинних обрядах. Візьміть гойдання дитини — виявляється, це не лише добрий спосіб заспокоїти немовля, а й у народній свідомості — прогностика успішного росту.
Окремо у книзі розглядається одяг як знак у традиційній культурі. «Кількість одягу зазвичай належала до важливих соціальних маркерів, — зазначає авторка. — Прагматичні міркування навряд чи були єдиними й визначальними у прагненні накопичувати багато одягу саме на період готовності до шлюбу. Окрім символу багатства, в таких звичаях бачимо символічну форму репрезентації готовності «тіла» до соціальних змін...»
Книга, рекомендована Українським науковим інститутом Гарвардського університету та Національною академією наук України, цікава не лише вузькому колу науковців, а й усім тим, хто бажає краще зрозуміти сутність наших традицій, а значить — і свою сутність.
