Навіть сторож разом із учителями пожертвував місячну платню на ремонт школи в селі Бруслинівка на Вінниччині. Більшість батьків внесли по 200 гривень. Зібраних грошей все одно не вистачило. Тоді багатодітна родина Токарів дала тисячу гривень. Допоміг коштами й дехто з колишніх учнів...
Під столітнім ясенем
Якби школу не відремонтували, то сьогодні на дверях висів би замок, а столітній ясен на подвір’ї вперше не почув би шкільного дзвоника. На радість дітям і їхнім батькам навчальний заклад відстояли. Вперше за 50 років тут провели капітальний ремонт. Учителі навіть у відпустці не були. Весь час працювали на ремонті разом із батьками. Ледве встигли все зробити до першого вересня.
— Такою гарною, як нині, наша школа не була ніколи, — каже керівник колективу Валентина Кузьменко. — Не вірилося, що вдасться її такою зробити.
Школа в Бруслинівці початкова, на чотири класи. Та й село невелике — тут трохи більше трьохсот жителів. Однак вони довели, що при бажанні можна відстояти навіть маленький навчальний заклад — на 18 учнів: саме стільки дітей сядуть сьогодні за парти в Бруслинівці. Семеро з них уперше прийдуть до школи. Навчають учнів троє вчителів.
Бруслинівка відома своїми багатодітними родинами. Наприклад, у сім’ї Василя Токаря одинадцятеро дітей, у Миколи Токаря їх семеро... Є сім’ї, звідки в школу ходять четверо дітей. Не дивно, що саме батьки багатодітних родин були найактивнішими у відстоюванні школи.
Боїмося таку малечу відпускати
— Нас намагалися переконати, що дітям краще буде в повноцінній школі, — каже батько чотирьох дітей Сергій Токар. — Там, мовляв, і умови кращі, і якість знань вища. Найближче від нас нова школа в селі Пеньківка. У нашій сім’ї син В’ячеслав йде цього року в перший клас. Не уявляю, як такого малюка можна відпускати в чуже село. Такі дітки потребують насамперед догляду. А хто там за ними буде дивитися?
Раніше в Пеньківську школу підвозили дітей із Бруслинівки, починаючи з п’ятого класу. Тепер пропонували їздити по науку до сусідів усім учням, навіть першокласникам. Шкільний автобус відправляється в дорогу вже о пів на восьму ранку. Назад повертається після закінчення навчання — о 15-й годині. «Уроки в першокласників будуть закінчуватися о дванадцятій, — продовжує Сергій Токар. — Тобто ці три години дітки могли б уже бути дома. Не сумніваюся, що на цей час для них знайдуть заняття. Однак, зрозумійте мене правильно, вони ще дуже малі, хочуть до мами, до тата. Я особисто постійно хвилювався б навіть через те, що такі малявки їдуть автобусом. Це ж який догляд і контроль мав би бути за ними! Не впевнений, що хтось візьме на себе таку місію, щоб повністю відповідати за наших діток».
Замінили не тільки вікна та двері, а й парти
— Навесні, коли святкували закінчення навчального року, в нас були представники з районного відділу освіти, — продовжує Валентина Кузьменко. — Ще раз подивилися на наші умови й винесли вердикт: у такому приміщенні надалі не можна навчати дітей. Ми й самі це бачили. Тому з розумінням сприйняли попередження про закриття школи. Якби не громада, нині на дверях уже висів би замок. Батьки гуртом взялися за роботу.
Перше, що зробили під час ремонту, вимурували стіну та перегородили нею навпіл велику кімнату. Придбати цеглу допоміг сільський голова Пеньківки Сергій Дозорець (Бруслинівка належить до Пеньківської сільради. — Авт.).
— Раніше в нас була тільки одна кімната, посередині якої стояла грубка, — каже директор. — Тепер маємо два ізольовані класи. Замість старої грубки вимурували нову. За це треба дякувати Сергію Токарю, якому допомагали його двоюрідний брат Микола Токар та Олексій Ткачук. А В’ячеслав Токар виготовив столярку, та ще й пожертвував 300 гривень. Спільними зусиллями батьки з учителями зробили в приміщенні євроремонт.
На подвір’ї стоять старі шкільні парти. «Нарешті нам вдалося їх поміняти, — каже директор. — За ними ще мій батько сидів, коли ходив у школу, а йому вже 82 роки. Із-за цих парт виглядали тільки дитячі голівки. Нові парти (на знімку) пристосовані для дітей початкової школи, нам їх передали сусіди з Пеньківської школи».
