Юрій Лужков залишився без роботи. Учора вранці його відправили у відставку з поста мера Москви. З формулюванням «у зв’язку з втратою довіри» пішов у небуття один з російських політичних важковаговиків. По московських недругах України, ідеологах-українофобах завдано нещадного удару.
Указ «об отрешении» Лужкова підписав президент РФ Дмитро Медведєв. Він має на це право. У Росії мерів призначає, а отже, і знімає Кремль.
Їхня нелюбов була взаємна. 73-річний мер — досвідчений і цинічний царедворець порівняно з юним російським президентом, могутній Голіаф. Однак мільярди Лужкова й найбагатшої жінки у світі, його дружини Олени Батуриної, лідерство в правлячій «Єдиній Росії», виявилися «діркою від бублика» порівняно із сакральністю посади Дмитра Медведєва.
Цікаво, що ще в понеділок між Юрієм Лужковим і Кремлем тривав торг. Мера вмовляли піти за власним бажанням. Він не погодився. І ось — убивче і зубодробильне формулювання указу. Як з’ясувалося, улюбленець усіх москвичів і гостей столиці «втратив довіру» влади, президента країни.
Це приблизно те саме, коли при комуністичній владі у чиновника на парткомі забирали партквиток. Потім можна було людину саджати до в’язниці, конфісковувати все нажите майно, не вітатися й «виламувати руки». Для Лужкова — це «чорна мітка». Чи очікує Юрія Михайловича не просте забуття, а остракізм влади?
Поки що всі вищі чиновники, тепер уже колишні друзі Лужкова, хором схвалюють прийняте Медведєвим рішення. Мовляв, «Лужков не виправдав довіри Президента», «мер зарвався», «його нахабність не мала меж». Вони і гадають-запитують: чи посадять Юрія Михайловича, чи відберуть у його дружини Олени Батуриної бізнес, кому дістануться мільярди?
У Москві кажуть, що звільнення Лужкова — це найбільш мужній вчинок Дмитра Медведєва. З тієї причини, що мер Москви завжди знаходив взаєморозуміння з Володимиром Путіним. Саме прем’єр-міністр прихильно ставився до мера, блокував бажання президента РФ звільнити норовливого градоначальника ще на початку нинішнього року. Тому звільнення Лужкова можна назвати початком президентської кампанії в Росії. Могутньому Путіну кинули рукавичку.
Що стосується зовнішньополітичного резонансу, то можна констатувати, що пішов у політичне небуття російський чиновник, який стосовно України дозволяв собі все. Його нахабність не мала меж. Завдяки його фінансовій підтримці сотні «наукових інститутів», видавництв, ЗМІ боролися із суверенітетом України. На його гроші було вилито тонни інформаційного бруду на українську державу. Українофоби всіх мастей завжди були найдорожчими гостями московського мера. А його провокаційні заяви відносно Криму, Севастополя були програмними гаслами для тих, хто вважає, що ще живе в СРСР. Московський король помер, пішла в минуле ціла епоха ворожнечі до України!
Довідка «Голосу України»:
У червні 1992-го Юрія Лужкова було призначено мером. Цей статус він тричі підтверджував на народному голосуванні: у 1996-му, 1999-му і 2003 роках Лужкова обирали мером, він набирав 88,5 відсотка, 69,9 і 74,8 відсотка відповідно.
Москва.
