Під час свого нинішнього візиту до Китаю президент РФ Дмитро Медведєв заявив, що Організація Договору про колективне співробітництво (ОДКБ) стане важливим інструментом у збереженні миру в Азії. Більше того, цього року для участі в гіпотетичних війнах учасники договору створили «Сили швидкого реагування».
Росія ще 2002 року разом з такими державами, як Білорусія, Вірменія, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Узбекистан, народили «малий варшавський договір». Але вже цього року країни-учасники створили колективні сили швидкого реагування, які, за словами президента Дмитра Медведєва, «будуть не гірші за військові формування НАТО».
Інструмент «боротьби за мир» «колективні сили швидкого реагування» підпорядковуватимуться російським генералам і складатимуться із союзницьких військ. Її склад — це російська повітряно-десантна дивізія й десантно-штурмова бригада, (близько восьми тисяч військовослужбовців). Казахстан запевнив, що поставить під рушницю десантно-штурмову бригаду (чотири тисячі збройних громадян), а інші союзники Кремля обмежилися одним мотострілковим батальйоном.
Офіційні особи говорять про те, що в мирний час війська перебуватимуть у місцях постійної дислокації. Але якщо виникне загроза агресії проти якого-небудь члена ОДКБ, то рішення про залучення військових контингентів приймає Рада колективної безпеки ОДКБ.
Однак новий військовий блок поки що існує лише на папері й у розмовах чиновників. Поки що країни ОДКБ реалізують свої інтереси, у тому числі й у військовій галузі, лише на двосторонній основі. А головне, національні законодавства забороняють учасникам колективної безпеки перебувати у військових організаціях. Поки що єдиним успіхом Москви є об’єднання засобів ППО Росії та Білорусії.
Схоже, що «маленька російська Антанта із союзниками» — це не що інше, як мобілізаційний проект на чолі з мілітаристським лобі російського політичного класу. І мета його може бути зовсім не військово-політична, а традиційно російська, імперська, у тому числі й для внутрішнього користування.
Цікаво, що в Україні прямо протилежні заяви зробили міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, який наголосив, що «Україна має намір співробітничати з ОКДБ», і міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заявив, що Україна вступати до ОДКБ не має наміру.
Військові блоки створюються, коли на те є причини. Тому закономірне питання: які нерозв’язні дипломатією міждержавні проблеми стали основним мотивом створення воєнно-політичного блоку в СНД? Тим більше, що питання безпеки України, як європейської країни, а не азіатської, перебувають у зоні уваги й інтересів НАТО.
Москва—Київ.
Довідка «Голосу України»:
Організацію договору про колективну безпеку було створено 7 жовтня 2002 року в рамках Договору про колективну безпеку країн СНД, підписаного 15 травня 1992 року Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Росією, Таджикистаном і Узбекистаном. В 1993 році до нього приєдналися Азербайджан, Грузія та Білорусь, а 1999 року своє членство в ОДКБ припинили Азербайджан, Грузія й Узбекистан (який знову увійшов до неї 2006 року).
