У Москві у віці 73 років, після тривалої й важкої хвороби, помер колишній віце-президент СРСР Геннадій Янаєв. У серпні 1991 року він очолив ГКЧП (Державний комітет з надзвичайного стану). Путчисти, серед яких були найвищі кремлівські посадовці й генерали, хотіли не допустити розвалу СРСР і оголосили про усунення Михайла Горбачова з посади президента країни.
Геннадій Янаєв навряд чи міг стати радянським Наполеоном. Руслан Хасбулатов, який на той час виконував обов’язки голови Верховної Ради РРФСР, пригадуючи події серпня 1991 року, заявив, що в путчі участь Янаєва була мінімальною. Його втягнули у заколот, коли той уже був підготовлений. Тоді запросили Янаєва й ознайомили його з документами. «Він довго опирався, не хотів їх підписувати», — сказав Хасбулатов.
Проте Геннадій Янаєв кілька років просидів у в’язниці «Матроська тиша», потім був амністований. Останні роки працював завідувачем кафедрою в одному з московських вузів.
Путчистів підтримувало Держтелебачення СРСР, і всім радянським людям запам’яталася прес-конференція й тремтячі руки Геннадія Янаєва, коли він з папірця читав інформацію про те, що президент Горбачов нездатний виконувати свої функції «за станом здоров’я», і заявив про перехід всієї повноти влади до рук ГКЧП.
Опір ГКЧП очолило політичне керівництво Російської Федерації на чолі з Борисом Єльциним. У своїх спогадах він пише, що для нього ГКЧП став несподіванкою. «Вранці 18 серпня моя дочка Тетяна влетіла до кімнати й закричала: «Тату, вставай! Переворот». Ще не зовсім прокинувшись, я промовив: «Це незаконно».
До Москви увійшли колони танків та іншої військової техніки. Радянську столицю окупували власні війська. В абсолютно мирне місто вводили військові частини відразу кількох мотострілецьких і танкових дивізій.
Але путчисти, а це прем’єр-міністр уряду Валентин Павлов, голова КДБ Микола Крючков, міністр оборони Дмитро Язов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго — не зважилися піти на надзвичайні заходи, у тому числі й на арешти й розстріли своїх політичних супротивників. Путч, за активної участі народу, було придушено. Михайло Горбачов повернувся із Криму в Москву, але вже ніщо не перешкоджало розвалу СРСР.
Активний учасник путчу, командувач сухопутних військ генерал армії Валентин Варенников свого часу в інтерв’ю авторові цих рядків розповідав про свій «робочий візит до Києва». Він спробував схилити політичне керівництво України на чолі з Леонідом Кравчуком оголосити в країні надзвичайний стан. Однак його план провалився.
Москва.