За що гинуть
солдати сьогодні?
За що сльози
в очах матерів?
Чому руки до болю холодні
В українських загиблих
синів?
Заплямована кров’ю
сорочка,
І снарядами повні лани...
У війни не буває відстрочки,
Як без крові не буде війни.
Але горе нас сильними
робить.
Знайдем волю піднятись
з колін.
І ніхто наш народ
не підкорить.
Ми до бою стаєм як один.
Надіслав Ілля ХАРЛАМОВ,
(12 років).
Тримайся, тату!
Тримайтеся, солдати!
Тримайся й ти, мій тату!
Я знаю: переможе Україна!
Від наших куль загине
Уся ворожа сила.
Повернеться татусь,
Обніме й скаже: «Люба!
Тепер війні кінець!
Тепер все добре буде!»
Який ти друг?
Росіє, ти наш друг?
Росіє, ти наш брат?
До тебе в нас не було туг.
Руйнує все твій «Град»...
Береш гвинтівки снайперські
Й стріляєш у солдат.
Який же ти нам друг?
Ти — кат, Росіє! Кат!
Людей мордуєш, знищуєш
І долю забираєш...
То краще ворогів нам мати,
Ніж такого брата!!!
Надіслала Олеся КРАСНЮК
(11 років).
Київ.
