Не лише в Україні, а й серед колишніх країн «соціалістичного блоку» політики практикують своєрідний поділ країни на дві частини. Приміром, починаючи з 2005 року, подібні проблеми з особливою гостротою проявляються у сусідній Польщі. В їх основі — протистояння двох політичних сил, що вийшли з легендарної «Солідарності» — Громадянської платформи (ГП) і «Права і справедливості» (ПіС), які відрізняються за концепціями розвитку та бачення майбутнього країни.
«Кастингом» для цих політичних сил служать виборчі кампанії, але в період між ними також проходить гостра політична боротьба, останній етап якої (з 2005 до 10 квітня 2010 р.) польські політологи назвали «польсько-польською війною».
Видавалося, що політиків мала примирити, а суспільство об’єднати смоленська трагедія 10 квітня 2010 року. Проте перевірка примиренням, якому раділи поляки у період президентської кампанії, закінчилася в момент оголошення результатів голосування.
Отримавши підтримку майже половини учасників виборчого процесу (близько 8 із майже 17 мільйонів голосуючих), лідер ПіС Ярослав Качинський знову повернувся до свого звичайного, виробленого і шліфованого роками іміджу наступального, гострого в критичних висловлюваннях та жорсткого політика, від якого відмовився на період президентської кампанії.
Так, в інтерв’ю газеті «Жечпосполіта» Я. Качинський з жалем висловлюється про «недостатньо сильне акцентування негативних моментів, які принесе Польщі президентство Броніслава Коморовського», та наголошує, що «абсолютно виключає можливість будь-якої політичної співпраці» з тими, «хто непорядно поводив себе» стосовно його брата та інших загиблих у смоленській катастрофі.
Політики правлячої ГП також не залишаються у боргу, витягуючи «гріхи» Качинського та спіч-мейкерів його партії, зокрема, з часів президентської кампанії 2005 року. Найбільш скандальними у цьому контексті вважаються виступи депутата Сейму від ГП Януша Палікота. Так, днями в центрі суспільної дискусії опинилися його висловлювання з приводу «моральної відповідальності за смерть 95 пасажирів Ту-154М Л. Качинського, який готував виїзд» 10 квітня, а тому «має на руках кров загиблих у катастрофі».
Соціальні психологи застерігають політиків від внесення у суспільство ще одного поділу — на суспільство 7 квітня (дата візиту до Катині прем’єр-міністра Дональда Туска. — Авт.) та суспільство 10 квітня (дата загибелі президента Леха Качинського на шляху до Катині. — Авт.), який може бути спровокований свіжим політичним конфліктом, що визріває між ПіС та ГП навколо смоленської трагедії. Соціологи та політологи стверджують: започатковуючи новий виток «польсько-польської війни», політичні угруповання намагаються відволікти увагу населення країни від злободенних проблем соціально-економічного життя. «Законсервувавши», а якщо вдасться, і поглибивши наявний рівень електоральної підтримки, правляча ГП зможе відтермінувати проведення обіцяних суспільству реформ, а опозиційна ПіС — обійтися без чергових обтяжливих для бюджету соціальних обіцянок, які доведеться виконувати у разі приходу до влади. Тобто використовують «війну» та поділ суспільства як інструмент підготовки до чергових виборів — місцевих (осінь 2010) та парламентських, які доведеться провести достроково (імовірно, навесні 2011 р.), щоб новий або «старий-новий» уряд зміг спокійно підготуватися до головування Польщі у ЄС, що розпочнеться 1 липня 2011 року.
Варшава.
Витік з розшифровки записів самописця
Після низки політичних спекуляцій, які з’являлися у польських ЗМІ останніми днями, «холодним душем» прозвучала інформація про розшифрування чергового фрагмента записів бортового самописця президентського Ту-154М. Позавчора, завдяки «слідчим»-журналістам телебачення «ТВН-24», надбанням гласності стали слова 1-го пілота президентського авіалайнера Аркадіуша Протасюка: «Якщо не сяду (сядемо), то мене (вб’є) вб’ють». Репортери застерігають, що «поки що невідомо, у якому контексті були сказані ці слова». Прокуратура та влада відмовляються від офіційних коментарів.
