Іржава пляма на зеленому вбранні

Благодатний Крим називають «природним музеєм у мініатюрі». На півострові, що омивається двома морями, є все: гори і рівнини, ділянки пустель і напівпустель, альпійські луги і солончакові степи. Але, мабуть, головну скрипку в цьому екологічному оркестрі грає його величність Ліс. І оспівана поетами й письменниками «літня столиця України» красуня Ялта, і прилеглі до неї південнобережні селища не були б такі затребувані відпочивальниками, якби їх не оточувало унікальне зелене оздоблення. Називається ця природна скарбниця Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником (далі — ЯГЛПЗ).

Говорити про значимість екосистеми Ялтинського заповідника можна довго. Багата видова біорізноманітність флори і фауни здавна приваблює сюди вчених-дослідників, туристів і просто шанувальників визначних пам’яток. Природний заповідник є науково-дослідною установою загальнодержавного значення. 59% площі покриває хвойний ліс, представлений в основному сосною кримською, не меншу цінність мають дубові й букові ліси, що ростуть тут. Рослинний покрив ЯГЛПЗ являє собою справжній біологічний клондайк. На цій порівняно невеликій території налічується 1363 види судинних рослин, що становлять 65% видів усього гірського Криму або 28% видів України. 75 видів рослин занесено до Червоної книги України, 24 види — у Європейський Червоний список тварин і рослин, що перебувають під загрозою знищення у світовому масштабі. Багатий і тваринний світ. Тут живуть 37 видів ссавців, 150 видів птахів, представлені плазуни і прісноводні. Одне слово, з позиції охорони навколишнього природного середовища значення цього об’єкта складно переоцінити.

Звісно, вся ця зелена скарбниця потребує надійної охорони і захисту. Головний ворог лісу — вогонь. З огляду на субтропічний клімат Південнобережжя, питання з лісовими пожежами тут стоїть дуже гостро. Так, у серпні 2007 року тут було неймовірно спекотно. Дощ по-зрадницьки забув Велику Ялту на кілька місяців. Цікавий харківський турист піднявся на південний схил плато Ай-Петрі, почало смеркати й спуститися самостійно він уже не зміг. Запросивши допомоги у рятувальників, для позначення свого місцезнаходження невдаха-скелелаз не придумав нічого розумнішого, як розпалити сигнальне багаття. З гори полетіли палаючі головешки, і вогонь блискавично почав пожирати ущільнену хвою заповідного лісу, переходячи на реліктові корабельні сосни. Харків’янина встигли зняти зі скелі, але «червоний півень» тільки почав свій лиховісний танець. Кульмінація вогненного танцю була нестерпно жалюгідною. У результаті найбільшої пожежі згоріли сотні гектарів заповідного лісу, знищені пожежний інвентар і службовий автомобіль. Але головною втратою були люди: у боротьбі з вогнем загинули лісничий заповідника Володимир Тареєв із дружиною Ларисою. Складно полічити, скільки людських сил і матеріальних засобів було витрачено на ту війну з ненажерливою стихією. Тепер з висоти пташиного польоту з гори Ай-Петрі місцевість горільника представляє собою величезну іржаву пляму на зеленому вбранні. Але це не так страшно, порівняно з тією незагойною раною, завданою близьким, друзям і колегам втраченого подружжя лісників...

Щороку напередодні літа ялтинці, а разом з ними й усі працівники кримського лісу тривожно гадають, яким воно буде. Доведеться їхати сюди гасити пожежі «усім миром» чи все обійдеться? Пожежонебезпечний період тут оголошується раніше, ніж у всіх інших областях України. Якщо за останні два роки загальна динаміка лісових пожеж у лісах Криму іде на спад, то в ялтинському регіоні статистика вперто тримається в межах 40—50 загорянь на рік. Цьогоріч ЯГЛПЗ уже горів чотири рази, на щастя, згоріла незначна частина лісової підстилки. Звичайно, працівники заповідника проводять комплекс профілактичних заходів, наймають тимчасових пожежних спостерігачів, служба державної лісової охорони патрулює ліс машинами. Влітку веде спостереження з повітря патрульний вертоліт МІ-2, постійно чергують бригади чотирьох лісопожежних станцій, на озброєнні яких є 21 пожежний автомобіль. Однак людям потрібно платити зарплату, а автомобілі заправляти пальним. Пішим ходом за «спасибі» багато не оглянеш. До того ж для всіх лісгоспів, розташованих у межах курортних міст і селищ Криму характерна проблема залучення на роботу людей. Зрозуміло, що багато кримчан замість того, щоб ціле літо носитися по горах з ранцевим обприскувачем, воліють продавати пиріжки на пляжі або здавати житло. Так і грошей більше заробиш, і відповідальності ніякої.

Банально, але факт: складність охорони заповідника впирається в брак фінансування і чисельний склад лісової охорони об’єкта. На думку директора Ялтинського ГЛПЗ Володимира Капітонова, людей, задіяних на охороні, вочевидь не вистачає. Заповідник — суто бюджетна установа, а тому питання зміни штатного розкладу вирішується вкрай важко. Зі штату в 200 осіб лісової охорони — менше половини. І якщо з автопарком усе більш-менш непогано, то дібрати водіїв і бійців на «пожарки» поки що не можна. Разом з тим на підприємстві погіршилася й фінансова погода. Так, торік за бюджетною заявкою адміністрація запитувала на свої основні потреби 7,1 мільйона гривень, а одержала 3,2 млн. На придбання пально-мастильних матеріалів було виділено трохи більше восьми тисяч гривень від запитуваних 327 тисяч, і цієї суми вистачило б на ліквідацію лише одного великого загоряння.

Чималу тривогу викликає рік прийдешній. У першому півріччі заповідник одержав 1,6 мільйона гривень, з усіма можливими нарахуваннями вони підуть лише на зарплату працівникам. А от на утримання автотранспорту, купівлю спецодягу, засобів гасіння і пального грошей поки що немає. Лісникам не залишається нічого іншого, як шукати вихід із ситуації, що склалася, і чекати, поки довгоочікувані фінанси все-таки дійдуть до адресата.\