За результатами другого туру президентських виборів у Польщі переміг Броніслав Коморовський — представник правлячої з 2007 року Громадянської платформи (ГП), маршал нижньої палати парламенту і в. о. президента Польщі після трагічної загибелі під Смоленськом Леха Качинського. Остання подія наклала особливий відбиток на передвиборну кампанію, яка, вперше за останні роки, пройшла практично без використання брудних політтехнологій та чорного піару. Конкурент Коморовського — лідер опозиційного Права і справедливості (ПіС), брат-близнюк загиблого президента Ярослав Качинський «відстав» від переможця лише на 5 відсотків.

Президентська кампанія мала чимало особливостей: проходила в тіні «Смоленської трагедії» в умовах двох хвиль небаченої впродовж понад 100 років повені, яка накрила більшу половину країни, та ліквідації її наслідків. Окрім цього, вперше за 20 років польської демократії, голосування припало на відпускний період. Проте, незважаючи на це, понад 55-відсоткова активність виборців у другому турі була найвищою за останні 10 років. Про це свідчить безпрецедентна для Польщі кількість виборців, котрі голосували за відкріпними талонами — таких було видано понад 800 тисяч.

Польські президентські перегони дуже подібні до українських і за своїми підсумками. Зокрема, вони практично поділили країну на дві частини (по річці Вісла) — прихильників Броніслава Коморовського (читай ГП), який здобув більшість голосів у дев’яти воєводствах північного заходу і центру, та Ярослава Качинського (читай ПіС), якого підтримали мешканці семи південно-східних воєводств.

За твердженням політологів та істориків, цей поділ характерний для виборчого процесу всього посткомуністичного періоду розвитку країни. Однак упродовж попередніх років симпатії електорату цих «двох частин» Польщі розподілялися між партіями посткомуністичного спектра та угрупованнями, що виводились із знаменитої «Солідарності». Натомість ці вибори показали майже рівномірний розподіл електоральних симпатій між двома політичними силами, які сформувалися на базі «Солідарності». Аналітики польської політичної сцени вбачають у цьому підґрунтя для утвердження двопартійної системи — «республіканців» (ПіС) та «ліберал-демократів» (ГП). Наскільки виправданим є такий висновок, побачимо після виборів до органів місцевого самоврядування, що відбудуться вже восени, та парламентських, конституційний термін яких випадає на 2011 рік. Нагадаємо, польське виборче законодавство передбачає проведення виборів до представницьких органів усіх рівнів за класичною прозорою пропорційною системою, яка дає змогу голосувати не лише за партію, а й за конкретного кандидата. Як показує практика, така система гарантує структурованість органів влади та убезпечує від розмивання відповідальності за реалізацію владних повноважень на всіх рівнях.

Виклики для нового президента

Серед головних викликів, що постають перед новим президентом, не лише виконання щедрих передвиборних обіцянок, а й вироблення політичної стратегії, яка допоможе в об’єднанні країни навколо завдань у сфері соціально-економічного розвитку. Йдеться, зокрема, про реформування фінансової системи, боротьбу з еміграцією молодих поляків та безробіттям, реформу системи охорони здоров’я, удосконалення системи пенсійного забезпечення.

Більший кредит довіри виборців до Броніслава Коморовського спричинила й запропонована ним стратегія у зовнішньополітичній сфері. Насамперед це формат розвитку відносин у рамках реформованого Євросоюзу та з Росією, виведення військ з Афганістану.

Стосовно відносин Польщі з Україною, то, на думку спеціалістів, можемо бути спокійними щодо можливості розвитку партнерських відносин між нашими державами. У команди новообраного президента є і бажання, і готовність продовжувати співпрацю відповідно до стандартів, що склалися у попередні роки. Усе залежатиме — стверджують фахівці — від зацікавленості та активності Києва у питаннях поглиблення двосторонніх відносин, а також від чіткості формулювання очікувань від євроінтеграційних устремлінь України.

Інавгурація новообраного президента відбудеться на початку серпня, оскільки, відповідно до польського законодавства, Верховний Суд Польщі має місяць на розгляд ймовірних виборчих скарг і протестів та оголошення виборів дійсними.

Варшава.