Шкідливі викиди слід скоротити у 6—10 разів. Чи готові до цього вітчизняні енергетики?
Труба Зуєвської теплоелектростанції піднімається на 330 метрів. Станцію споруджували із розрахунку на потужне виробництво, тож і викиди до атмосфери планували відповідні. За словами заступника директора департаменту стратегічної політики і перспективного розвитку ПЕК Мінпаливенерго Миколи Борисова, питання про розвиток теплової генерації в Україні гостро постало після аварії на Чорнобильській АЕС. До того моменту блоки, які працюють на вугіллі, мазуті та газу, планувалося поступово виводити з експлуатації. Атомна енергія видавалася дешевою і безпечною. Сьогодні до теплових електростанцій знову прикуто увагу. Адже вугілля — головний енергоносій країни.
Грами перетворюються на мільйони
«Ще наприкінці 80-х років було зроблено глибокий аналіз щодо вибору можливих майданчиків для будівництва нових ТЕС. З’ясувалося, що таких територій в Україні майже не залишилося, — зазначив М. Борисов. — Гостро стояла екологічна проблема: необхідність розташовувати поруч з енергоблоками і засоби газоочищення, передусім від пилу, оксиду сірки та азоту. Використання нового обладнання за обсягами капіталовкладень видавалося дешевшим. Тому було розроблено план реконструкції існуючих ТЕС».
Старший оператор енергоблока № 2 Зуївської ТЕС Олександр Кошельніков не без гордості зауважує, що на блоці витрачається 356 грамів умовного палива на один кіловат електроенергії. «Це один з найкращих показників в Україні, а може, і в усьому СНД, — пояснює співрозмовник. — У середньому на вітчизняних ТЕС витрачають близько 400 грамів палива на кіловат». На цьому блоці працює обладнання, розроблене ще в 60—70-ті роки минулого століття. А на сусідньому енергоблоці №1, де щойно завершилася реконструкція, на виробництво одного кіловата іде лише 342 грами палива. Така економія — результат модернізації, яка тривала понад сім місяців і обійшлася компанії «Східенерго» майже у 184 млн. гривень.
Повузлова реконструкція включала модернізацію турбіни, котла, електрофільтра, комплексного розподільчого пристрою, електрообладнання. Головним нововведенням стало впровадження повномасштабної системи контролю і управління енергоблоком. Партнерами проекту виступили провідні українські та зарубіжні компанії. Виконана робота дозволила наростити встановлену потужність енергоблока на 20 мегават, підвищити діапазон маневреності та коефіцієнт корисної дії. За рахунок скорочення питомої витрати палива економія становитиме 29 мільйонів гривень на рік.
Зуївська ТЕС — наймолодша теплова електростанція в Україні: її введено в експлуатацію в 1982 році. Але обладнання, розроблене ще за радянських часів, потребує оновлення. Навіть напис на одному з котлів: «Завод «Червоний котельник» видається історичним. Що казати про інші станції, чий вік перевищує 40—50 років!
Чому в Європі немає териконів?
Ще один результат реконструкції — вперше на Зуївській ТЕС споруджується установка із сіркоочищення. На цьому етапі сірка пов’язуватиметься з пилом та осідатиме на електродах електрофільтрів. Поки що енергетики «вписуються» в українські нормативи припустимих викидів до атмосфери. Але незабаром постане проблема відповідності більш жорстким європейським нормам. Тому підприємці діють «на випередження», хоча таких прикладів у галузі небагато.
«Україна прагне стати членом Європейської енергетичної співдружності. Після ратифікації протоколів парламентом у нашої країни з’явиться зобов’язання дотримуватися норм викидів забруднюючих речовин до атмосфери відповідно до європейських стандартів, — розповів генеральний директор ТОВ «Східенерго» Геннадій Туранов. — Наприклад, по сірці нам потрібно буде досягти зниження викидів у десять разів, по пилу — у шість-вісім разів. Це великі витрати на модернізацію. За нашими оцінками, для досягнення цих цілей Україна потребує близько 25 мільярдів доларів, із них «Східенерго» — 4—4,5 млрд. дол. Це дуже великі гроші й дуже короткі терміни. Тому ми вже зараз на рівні держави повинні складати комплексну програму із досягнення вимог екологічних стандартів Європи».
Фахівці вважають, що нині потрібно говорити про перехідний період для української теплової енергетики та шляхи фінансування реконструкції підприємств. У тому числі — шляхом залучення коштів, які енергетики сплачують за забруднення навколишнього середовища.
«Сьогодні розроблено механізм залучення кредитних ресурсів, які повертаються за рахунок інвестиційної складової, — пояснив представник Мінпаливенерго Микола Борисов. — Технологічна частина погашається в обсязі 80 відсотків, а екологічна — 95 відсотків від інвестпроекту. Тобто ми створюємо такі умови, щоб у нас впроваджувалися бодай пілотні зразки сірко- та азотоподавлення. На жаль, Україна, порівняно з Європою, перебуває в такому неприглядному становищі. І зараз експертиза нових проектів із реконструкції не проходить без включення установок з очищення».
У «Східенерго» подумують і про використання золовідвалів — накопичень промислових відходів після спалення вугілля. «Торік ми їздили до Великобританії, були у північній частині країни, — пригадав виконавчий директор компанії ДТЕК Юрій Риженков. — І не побачили жодного терикона, жодного золовідвалу. Це дуже сильно здивувало, бо ми відвідували теплові електростанції, спускалися до шахт, — але відвалів не було. Як з’ясувалося, це «добро» там утилізується під час будівництва автошляхів, житла. Фактично іде на розвиток економіки». Виконавчий директор зазначив, що компанія вивчає технології переробки золовідвалів і вітала би підприємців, які б зацікавилися такими відходами та використали б їх у будівництві.
Фото автора.