Представники української діаспори із 28 країн з’їхалися до Львова на ІІІ Міжнародний конгрес. Проблеми стратегії та моделі співпраці України та діаспори, збереження національної ідентичності українця на зарубіжжі, новітні явища світового українства в контексті східної діаспори та нової хвилі еміграції потрапили до кола питань науково-практичної конференції, яка стала основним заходом конгресу.
— Львів стає центром єднання українців, а конгрес — можливістю вплинути на формування політики розвитку стосунків нашої держави та світового українства, — каже директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (основний організатор конгресу) Ірина Ключковська. — Результатом двох попередніх конгресів, вважаю, стало проведення минулого року — вперше за часів незалежної України — парламентських слухань з питання. І це важливо, бо свідчить про інтерес держави, принаймні законодавчої влади, до співпраці з діаспорою. Підготовлено вже і два законопроекти для затвердження Верховною Радою.
— Що, на вашу думку, має стати позитивним результатом роботи цьогорічного конгресу?
— Підготовлена величезна кількість заходів, та основний час ми присвятили праці — три пленарні засідання і 24 секційні. Переважно ми повинні були визначитися, в який спосіб мають налагоджуватися зв’язки держави і діаспори, як відбуватиметься збереження національної ідентичності українців за кордоном. Як результат, чимало пропозицій буде скеровано до Кабміну, зокрема — передбачити в проекті бюджету на наступний рік окремий рядок, присвячений підтримці зв’язків із закордонним українством.
В ухвалі конгресу є і звернення до Кабінету Міністрів про необхідність створення структури в Міністерстві освіти, яка координувала б роботу установ і відомств, що займаються світовим українством. Добре було б утворити і посаду віце-прем’єр-міністра із зв’язків зі світовим українством — так, як це існує у багатьох країнах.
На цьогорічному форумі важливою, на мою думку, була робота секції освіти, на яку приїхали вчителі різного типу шкіл українського зарубіжжя. Говорили про перспективи їх розвитку, про ідеї, які вони хочуть закласти в навчальні програми, про ті підручники, які готові до друку і на які знову-таки необхідно кошти.
І все-таки наша основна проблема не в підручниках, а в тому, що співпраця з українською діаспорою має набути системного характеру, незалежно від політичних змін у країні, адже, за деякими даними, за кордоном проживають від 20 до 25 мільйонів українців, і нехтувати ресурсами цих людей ми не маємо права.
— У програмі конгресу йшлося про величезну кількість цікавих імпрез...
— Зокрема, про виставку-нагородження переможців міжнародного літературно-мистецького конкурсу для української молоді з діаспори — «Для тебе, Україно!», на яку надійшло близько 5 тисяч робіт. Виставку українських художників із Латвії і святковий концерт «У родинному колі» за участю Василя Зінкевича та українських творчих колективів Білорусі, Естонії, Латвії, Словаччини. Урочисто відкрили ми і Сад світового українства, про який уже писала ваша газета. Усі його дерева прийнялися і тепер думатимемо про розширення.
Звичайно, брак коштів позначився на можливостях заходу. Та попри це Інститут узяв на себе зобов’язання раз на два роки його проводити. І нам дуже хотілося б, щоб проект пішов на схід, на центральну Україну і на південь, тож працюватимемо в тому напрямі.