Соняшник: статки понад усе

Площа під соняшником розширюється в області щорічно. В поточному досягла 539,4 тис. га (31% від загальної площі ріллі), що на 32 тис. га більше минулорічної. А загалом за останні п’ять років тут приростили майже 84 тис. га. Найбільше ця культура займає в структурі посівних площ Бобринецького (59%), Долинського (41%), Компаніївського та Устинівського районів (по 40%). Відповідно, значно скоротилася частка зернових — від 50 до 25%. Саме тому їх врожайність у цих районах нижча від середньообласного показника, переконаний заступник начальника департаменту агропромислового розвитку ОДА В’ячеслав Муха. 

У той час, як в середньому по області хлібороби отримали 44,3 ц/га, в Компаніївському районі — 

42,5 ц/га, в Устинівському — 39, в Петрівському — 37,6, в Долинському — 35,8, в Бобринецькому — 35,5 ц/га.

Невисокі результати від вирощування зернових перекриваються щедрими врожаями соняшнику, переконані окремі сільгоспвиробники. Але не все так просто.

«Для одержання високих урожаїв соняшник вимагає наявності достатніх запасів вологи у ґрунті, чого в зоні нестійкого та недостатнього зволоження гарантувати не можна, — зауважує начальник відділу виробництва та маркетингу продукції рослинництва Григорій Арсірій. — Рослина забирає вологу на глибині до двох метрів. І її потрібно поповнювати так само, як і поживні речовини. Вже не кажучи про те, що коріння інших культур такої глибини не досягає, тож відчуває дефіцит і того, й іншого».

Недотримання структури посівних площ призводить врешті-решт до недобору врожаю усіх сільгоспкультур, переконані в департаменті. 

Стурбованість чиновників поділяють вчені. Оптимальна частка соняшника у сівозміні — 10—12%, максимальна — до 18%. А за зростання його частки до 50% урожайність помітно знижується (див. таблицю). Найбільш стабільна продуктивність, на рівні 25,4—27,2 ц/га, спостерігається за сівозмін, насичених соняшником до 20—25 відсотків. Що дає за трипільної сівозміни — 23,4 ц/га, за семипільної — 26,4 ц/га.

Україна входить до числа потужних світових виробників насіння соняшнику та експортерів олії. Усі розуміють: це — валюта для держави, доходи для аграріїв, податки для бюджету, робота й зарплата для тисяч працівників переробних підприємств. Але між величиною прибутків і обсягами виробництва пряма залежність. А ті, в свою чергу, залежні від урожайності та площі. Віддачу гектара збільшувати важко й можна лише до певної межі. Тож розширюється площа. Найбільш помітно вона зросла в 2008 році — на 700 тисяч гектарів у масштабах країни (до 4,3 млн. га). З 2010 року, коли вирощування соняшнику виявилося найбільш прибутковою діяльністю у сільському господарстві України, тенденція спостерігається особливо чітко. За даними Держкомстату, сільгосппідприємства від реалізації соняшника виручили тоді близько 15 млрд. грн., що дозволило отримати майже 6 млрд. грн. прибутку. Рівень рентабельності сягнув 64,5%. Деякі господарники зізнаються і про 100-відсоткову прибутковість.

Минулого року наприкінці серпня на внутрішньому ринку соняшник закуповували в середньому по 4,9—5 тисяч гривень за тонну. За підрахунками експертів, на кожній фермери отримали до 2,5 тисячі й більше гривень прибутку. Цьогоріч, за прогнозами, місцями можуть отримати три, дві, а місцями — й одну тисячу гривень на тонні. Але ситуація не є збитковою. Просто виробники часто воліють підраховувати «збитки»  порівняно не із затратами, а порівняно з минулорічними прибутками, зауважують експерти. Але одна справа — говорити про «збитковість», і зовсім інша — хоча б частково відмовитися від такої вигідної поки що культури на догоду дотриманню сівозмін, збереженню якості ґрунтів. Так чи інакше споживацький підхід проявить себе в майбутньому. Про яке, на жаль, сьогодні думати не хочеться.

 

Кіровоградська область.