Кожен може продовжувати цей перелік на свій лад, адже, схоже, логіки в тому, що відбувається навколо нас, немає. На Кіровоградщині хліб подорожчав на 7—10 відсотків. Його виробники, хоч і не монополісти, бо їх кілька, але чомусь першими в Україні дружно взялися за підвищення цін на найнеобхідніше, і вже майже єдине, що можуть собі дозволити найбідніші верстви населення, крім олії і картоплі. Та й ті — кусаються.
Найголовніший аргумент подорожчання хліба — зростання цін на цукор. Скільки має бути того цукру в буханці вагою 450 грамів, якщо він подорожчав на 40—60 копійок, задача не з легких?
Є й інші аргументи. Ще один аргумент місцевих виробників хліба — додатковий прибуток від продажу хліба має компенсувати значне подорожчання газу. Чому, наприклад, за несприятливої економічної ситуації, за певні негаразди мають відповідати не потужні приватні структури, які отримують надприбутки, деяким зменшенням цих таки надприбутків, а бідняки, яким часто дітей нічим нагодувати, запитання риторичне.
Чому б наприклад, до цих аргументів не додати подорожчання шубок із натурального хутра, престижних іномарок або відпочинку в Куршавелі?
Міський голова Кіровограда Володимир Пузаков висловив незгоду з такими діями з боку підприємницьких структур, зазначивши, що хліб — соціально значимий продукт, і його подорожчання навіть на 20 копійок боляче б’є по незахищених. Крім того, підкреслив чиновник, ще зрозуміло, чому має зростати ціна на здобу з підвищенням цін на цукор, але ж вміст цукру в хлібі не настільки великий.
Департамент розвитку торгівлі області отримав доручення розібратися в цій ситуації і вплинути на виробників хліба.
