Двадцять років тому Верховна Рада України ухвалила Закон «Про статус гірських населених пунктів». Що змінилося відтоді у житті горян?
Це якийсь парадокс
У Закарпатській області в трьох районах — Воловецькому, Перечинському та Свалявському — економіка розвивається успішніше, ніж у сусідніх гірських районах Львівщини. Тут розташовані 40 санаторіїв та відпочинкових баз, нормальні дороги, розвинена інфраструктура. А переїхавши перевал, можна побачити зовсім іншу картину.
Після ухвалення Закону «Про статус гірських населених пунктів» майже нічого не змінилося. На три райони — Сколівський, Турківський, Старосамбірський — найпомітніший новий об’єкт — це Західний реабілітаційно-спортивний центр, збудований п’ять років тому на кошти державного бюджету. Приватний бізнес у Львівській області чомусь не йде в гори.
Повітря, клімат, мінеральні води, люди — все однакове. На Львівщині гірські райони — депресивні, а на Закарпатті якось дають собі раду. Причина, частково в дорогах. У сусідів вони більш розгалужені й доглянуті. На Львівщині лише одна нормальна дорога — Київ—Чоп, яка проходить через Сколівський район.
— А нема сполучення, нема бізнесу. Хто піде в край, де немає зв’язку, нормальних доріг, умов для підприємництва? — запитує депутат обласної ради Михайло Дзюдзь. — На чому заробляти гроші в горах? Більшість працюють по-чорному.
Михайло Дзюдзь обраний депутатом у Турківському районі, де чудова природа, мінеральні води, річки — хороші умови для функціонування відпочинкових комплексів, для розвитку зимових видів спорту та туризму. Ніби розробляли десятки програм, але роками не видно жодних зрушень.
Схожа картина і у Старосамбірському районі. До райцентру ще якось доберешся, а далі хоч пересідай на гужовий транспорт. Кілька підприємств у місті ще дихають, а в селах мало не натуральне господарство. Корова, коні, гуси, кури — ось на цій живності виживають селяни.
Плюси і мінуси
Згаданий закон, ухвалений ще в 1995 році, на Львівщині найбільше лобіював колишній народний депутат Орест Фурдичко. Він тривалий час керував управлінням лісового господарства, як ніхто інший знав проблеми гірських районів. Народився на Старосамбірщині, кар’єру лісівника починав із Сколівщини — половину життя провів у гірських районах. Цей закон дуже активно використовували під час виборчої кампанії. Саме завдяки йому львівський лісівник став депутатом. Чудовий аргумент: мав пенсії дві тисячі гривень, тепер — на чотириста гривень більше. Переконливо? І Ореста Фурдичка обрали на одну каденцію депутатом. Наступні вибори у Старосамбірському виборчому окрузі він програв народному артистові України Івану Гаврилюку.
Так, закон відіграв позитивну роль: пенсіонерам і працівникам бюджетних установ щомісячно доплачують двадцятивідсоткові надбавки. У гірських районах, де масове безробіття, це часто єдине джерело існування. Пенсіонер чи вчитель у селі на невеличкі гроші утримує всю сім’ю.
Та в гірських районах несподівано почали з’являтися нові пенсіонери. Чиновники, працівники правоохоронних органів, підприємливі хитруни перед виходом на пенсію тут реєструються і отримують двадцятивідсоткові надбавки.
Але більшість інших пунктів закону, з’ясувалося, — мертві. Мали виділяти кошти на облаштування територій. Були прекрасні плани: прокладати та ремонтувати дороги, розвивати інформаційні технології, засоби зв’язку, сприяти інвестиційному клімату. Приїдьте в гірські села — мобільні телефони не тягнуть, хіба що лише ближче до санаторіїв чи райцентрів. Інтернету нема. Після паводків дороги роками не ремонтують. А мали виділяти кошти на попередження стихій природи.
Що робити
У багатьох наших співрозмовників створилося враження, що цей закон приймався під вибори. Декому потрібно було ось таким чином завоювати симпатії електорату.
«Чинний закон надає преференції лише у додатку до заробітної плати та пенсії тим, хто там мешкає, -- вважає Анатолій Дейнека, перший заступник начальника управління лісового господарства Львівської області, доктор економічних наук. — Інвестиції в гірські райони не пішли. На Львівщині вони залишаються депресивними. Тому виникає нагальна проблема переглянути цей закон щодо створення інвестиційно-привабливого середовища, розбудови інфраструктури. Чому не йде бізнес? Інвестиційне середовище непривабливе, закони, регуляторна політика є надзвичайно складними. Передусім необхідно вирішити ці питання».
На думку Анатолія Дейнеки, наступна проблема — інфраструктурні питання, будівництво доріг. У горах — переважно бездоріжжя. Єдина траса Київ—Чоп — більш менш в непоганому стані. Шлях до Славського, де гірськолижні спуски, — ніякий. Місцеві приватні підприємці час від часу перекривають трасу і вимагають відремонтувати цю дорогу. Створення інфраструктури повинно бути за державою, за органами місцевої влади.
Якщо унормувати регуляторну політику, зробити привабливим інвестиційне середовище, плюс впровадити певні інфраструктурні проекти, то тоді в горах почне розвиватися бізнес.
У гірських лісових районах Львівщини Анатолій Дейнека бачить поступ у розвитку переробки деревини на місцевому рівні. З цього приводу є низка цікавих напрацювань, зокрема, у Сколівському районі, де заплановані круглі столи з місцевим бізнесом та владою, щоб дати можливість розвивати в регіоні переробну промисловість, рекреацію і туризм.
— Крім лісової галузі, що ще можна розвивати в гірських районах? — цікавимося в Анатолія Дейнеки.
— По-перше, — бізнес, пов’язаний з глибокою переробкою деревини. По-друге, — рекреація і туризм. По-третє, — сільське господарство, виробництво екологічно чистої продукції. Це три кити, на яких може розвиватися економіка Сколівського району.
— Які зміни необхідно внести в Закон «Про статус гірських населених пунктів»?
— Повинні бути преференції у розвитку бізнесу: пільгове оподаткування на певну кількість років, агрооселі взагалі не оподатковувати; спростити процедури з реєстрації. Якщо ви запитаєте керівників районів, на скільки відсотків виконується Закон «Про статус гірських населених пунктів», то почуєте дві цифри — 20—25 відсотків. Який вихід? Це питання ми часто ставили жителям і фахівцям у гірських районах. За десять років стало очевидним, що закон працює тільки в напрямі проїдання коштів, а не розвитку економіки. Економісти пропонують прийняти закон про розвиток гірських територій, який сприяв би розвитку бізнесу. Не може окреме село чи місто розвиватися — це як будувати соціалізм в окремо взятій країні. Потрібні пільгові умови для підприємців, які вдихнули б нове життя в гірський край. Вони повинні йти до гір, а не втікати до обласного центру. Останніми роками окреслилася негативна тенденція. Поблизу Львова у райцентрах населення зростає, а у віддалених районах зменшується. У Старосамбірському районі на початку незалежності мешкали близько 90 тисяч осіб, нині — 78 тисяч. Гірські села поволі вимирають.
Львівська область.
ДОСЛІВНО
Юрій Войтів, головний лікар Старосамбірської районної лікарні:
«За умови 20% надбавки до зарплати малий і середній бізнес у гірські райони не піде. Це додаткові фінансові навантаження. Потрібне пільгове оподаткування, надбавки, компенсації за працевлаштування, за відкриття нових робочих місць. Механізми — це питання законодавства, яким чином створити сприятливі умови. На даному етапі цей закон є гальмом для розвитку малого і середнього бізнесу».
