Україна починає відведення важкого озброєння від лінії розмежування згідно з Мінськими домовленостями від 12 лютого. Про це вчора заявив Генштаб ЗСУ. Йдеться про 100-міліметрові гармати. «Цей перший крок до відведення важкого озброєння відбуватиметься винятково під моніторингом і верифікацією ОБСЄ. У разі спроб наступу графік відведення важкого озброєння буде скоректовано. Українські війська перебувають у повній готовності для захисту країни», — йдеться в повідомленні прес-служби Генерального штабу.
Ми вкотре демонструємо свою легітимність і прагнення до мирного врегулювання воєнного конфлікту на сході нашої країни. І закликаємо противника дотримуватися підписаних угод. 
Однак мало хто вірить у це. З оперативних зведень зрозуміло, що перемир’я ворог використовує для концентрації та перегрупування сил для подальшого наступу. Напрямок — південь України. Очевидно, Путін не відмовився від свого «коридорного» плану по суші вийти в Крим. Як сьогодні слід діяти Києву, щоб протистояти агресії і які існують варіанти розв’язання конфлікту на українському південному сході? З цими запитаннями «Голос України» звернувся до членів експертної ради, створеної при Центрі досліджень армії, конверсії і роззброєння.
Іван Якубець. Командувач аеромобільних військ України (1998—2005 рр.), у 2006-му — експерт апарату РНБО з питань діяльності ЗСУ:
— Найголовніший варіант розв’язання цього конфлікту, безумовно, військовий. Але погано те, що наші політики дотепер серйозно його не розглядали. Вони ведуть величезну дипломатичну роботу на міжнародному рівні. Але цього вочевидь недостатньо. Ми досі не зробили того, що мали й могли зробити. У цьому проблема. Нам треба передусім самим спробувати захистити свою країну, як цього вчить військова наука і вимагають закони, як прагне цього народ. І це повинні зробити військові й політики.
— Що ви маєте на увазі?
— Армію потрібно було давно привести в бойовий стан згідно з вимогами воєнного часу. А не тримати її в сирому стані — чи то у мирі, чи то у війні. Треба прийняти військово-політичне рішення, що Україна веде війну з бандитами на південному сході країни. І за військовими канонами провести всі необхідні дії, щоб стабілізувати обстановку та вигнати терористів з нашої території. Багато хто каже, що це неможливо, бо за ними стоїть Росія — ядерна держава. Так, це ускладнює ситуацію. Але згадаймо досвід маленької країни В’єтнам, яка протистояла впродовж майже десяти років Америці, і вистояла.
— На вашу думку, як розвиватимуться події на півдні країни?
— Якщо ЄС і США зараз не запровадять дієві економічні санкції, які зможуть-таки зупинити Росію, то буде війна.
— Як ви оцінюєте заклик України до ООН увести на нашу територію миротворчу місію?
— Це хороше рішення. Так, ми припинимо активні воєнні дії. Але треба усвідомлювати, що по тих територіях, куди зайдуть миротворчі сили, пройде кордон України. Схід буде вже не наш — у будь-якому разі там будуть квазідержави.
— Роблячи такі заяви, глава нашої держави це розуміє?
— Розуміє. Таке рішення можливе тільки за обопільною згодою сторін конфлікту. У цьому випадку — це держава Україна й самозванці «ДНР» і «ЛНР», за спинами яких стоїть Москва.
Цим рішенням і зверненням до світової громадськості наша влада ще раз демонструє, що Україна — миролюбна держава. Ми не хочемо війни на противагу Росії. Реакція Кремля на цей заклик Києва про допомогу у вигляді миротворців покаже справжнє обличчя Путіна та ще глибше посадить Росію в калюжу, в яку вона сама влізла.
З тим самим запитанням про введення миротворчої місії «Голос України» звернувся до головного радника Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна», екс-заступника міністра оборони Леоніда Полякова.
— Це правильне рішення. Але, вважаю, запізніле. Я спочатку казав, що суто військовими силами ситуацію не розрулити. Це було очевидно. На жаль, ті, хто приймав рішення нагорі (не тільки політики, а й фінансисти, економісти і т. д.), схоже, жили в іншому світі й чогось чекали. Спочатку не вірили, що Росія на нас піде. Потім розраховували, що Захід нам допоможе. Оце колективне нерозуміння й привело на початку до Іловайська...
— Уже давно триває дискусія — запроваджувати воєнний стан чи ні. Ваша думка з цього приводу?
— У різних сил — різні інтереси, а єдності в думці немає. Так чи інакше, ми дотепер не спромоглися підготувати до цього процесу законодавчу базу. Воєнний стан багато хто відкидає психологічно, пам’ятаючи ще Велику Вітчизняну — жінки й підлітки за верстатами на оборонних заводах тощо. А він на окремо взятій території багато чого міг би вирішити, якби воєнний стан запровадили розумно, згідно із законодавчою базою.
Ми відстаємо у прийнятті рішень. Уже скоро рік як триває війна, а досі не призначено віце-прем’єра із силового блоку. Це нонсенс. Ми про це говоримо-говоримо, а віз і нині там.
 
ДО РЕЧІ
 
Вчора українська сторона відвела 100-міліметрові гармати в районі Маріуполя — речник АТО в секторі «М» Дмитро Чалий (UNN)