Два тижні тому полички столичних аптек із противірусними препаратами були майже порожні. Натомість ніде було яблуку впасти в самих аптеках. Двері останніх не зачинялися, люди постійним напливом штурмували аптеки в пошуках хоча б якихось препаратів від ГРВІ та грипу. Й лише в деяких аптеках, як уже писав «Голос України», можна було знайти необхідні препарати. І тоді головне було встигнути їх придбати. Адже одразу після завезення товару до аптек шикувалися черги. Й уже за кілька годин ліки розмітали геть усі. Причому купували не якісь окремі пігулки чи каплі, а все, що було. До того ж у кількості, яка значно перевищує потреби однієї сім’ї. Чи змінилася ситуація у столичних аптеках, вирішили дізнатися журналісти «Голосу України». У деяких аптеках препаратів, як і раніше, не було, а в більшості — ми знайшли все потрібне.
Як з’ясувалося, ситуація повернулася на 180 градусів. Зараз прилавки заставлені противірусними та імуностимулюючими препаратами. Та ось покупців на них — не так уже й багато. Як зазначають продавці-консультанти більшості аптек: ажіотаж на медпрепарати даної групи спав.
Перша наша зупинка — аптека №121 КП «Фармація», що на вул. Олени Теліги, 19/2. Чомусь ані два тижні тому, ані цього разу її продавці зустрічі із журналістами «Голосу України» не зраділи. Натомість на підвищених тонах «попросили» нашого фотокореспондента вийти, не знімати й не заважати працювати. На аргументи фотокора: «Я за законом маю на це право», аптекарка відповіла: «А мені що до ваших законів? У мене свої закони. Я вам взагалі зараз трьома літерами розповім, куди вам потрібно йти!» Та, попри недружелюбність продавців, нам все-таки вдалося вгледіти на вітрині й амізон, 20 таблеток якого коштували 30 гривень, і афлубін у таблетках, і дитячий анаферон. Щоправда, марлевих пов’язок і оксолінової мазі в продажу не було.
В аптеці №1 мережі «ДЦ», що розташована в підземному переході на станції метро «Дорогожицька» (вул. Олени Теліги, 14Б), пов’язок та марлі також не було. Втім, продавець, яка, до слова, виявилася значно люб’язнішою за свою колегу із попередньої аптеки, запропонувала придбати бинт. Тут же нам удалося купити й оксолінову мазь, яка коштувала 6 грн. 2 коп. Щоправда, із противірусними препаратами тут ситуація дещо складніша. Арбідолу та амізону в продажу не було. Натомість пропонували афлубін, лікувальні та жарознижуючі чаї, інші подібні препарати.
Третя наша зупинка — аптека №3 «Сам Тім» (вул. Фрунзе, 109). Нагадаємо, два тижні тому в цій аптецы скаржилися, що їхні замовлення на ліки не задовольняють склади. Тоді на полицях для противірусних та протигрипозних препаратів було порожньо, а над касою красувався надпис «Масок, бинтів, марлі, противірусних препаратів — немає!». За цей час оголошення зняли, а лави противірусних препаратів значно зросли: тут і афлубін за 35 гривень, і амізон — 30 грн. за 20 таблеток, і ремантадин — 8 грн. 50 коп. А от пов’язок і оксолінової мазі  не знайшлося. Хоча продавець запевняє: ще вчора й марля, і «оксолінка» були, але закінчилися.
В аптеці №25 КП «Фармація» (вул. Фрунзе, 109/2) під час нашого візиту якраз був прийом товару. Їм саме доставили оксолінову мазь за 8 грн. 50 коп.
А от киянка Наталія, яка мешкає на столичному житловому масиві Позняки, запевняє: уже тиждень щодня заходить до всіх тамтешніх аптек у пошуках оксолінової мазі, та дарма. Їхати містом шукати рятівний препарат не може, бо ж на руках має двоє маленьких дітей. От і доводиться замовляти друзям та колегам з інших районів Києва.
Між тим нашій іншій читачці Тетяні довелося півміста об’їздити, аби знайти необхідні ліки: суху дитячу мікстуру від кашлю, препарат лефлоксацин та полівітаміни.
— В аптеці при лікарні, — розповідає пані Тетяна, — була тільки одна упаковка лефлоксацину, 5 таблеток — трохи більш як 60 гривень. Як сказала продавець: мікстуру та вітаміни вже розібрали. І я з підвищеною температурою поїхала собі ліки шукати. В одній аптеці була мікстура, але таблеток не було. В інших навпаки: мікстури не виявилося, натомість був лефлоксацин. Причому за упаковку одного виробника просили 59 гривень, іншого — 110. Коротше кажучи, довелося чимало часу згаяти.
Іншими словами, наше «виїзне дослідження» показало: потрібні ліки знайти можна. Єдине «але» — для цього, ймовірно, доведеться побувати в кількох аптеках. Та, на щастя, медикаментозна паніка в киян припинилася. До того ж ціни не перевищували дозволеної Кабміном межі.
Тетяна ГРАДОБЛЯНСЬКА.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Діагностувати грип лікарю допомагає інтуїція. А якщо підведе?
За даними вітчизняного МОЗ, з початку епідемії грипу, гострих респіраторних захворювань та їхніх ускладнень (пневмонії тощо) в Україні кількість померлих становить уже більше трьох сотень.
У деяких регіонах, відповідно до офіційної інформації, епідемія пішла на спад. Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я хвалять наших медиків за оперативні дії. Медичні установи України добре підготувалися до пандемії грипу, заявили члени групи ВООЗ, які проводить епідеміологічне розслідування в нашій країні.
Ми спробували розібратися в ситуації зсередини, і запитали думку медиків, яким доводиться на місцях боротися із грипом. Лікар інфекційного відділення однієї з київських лікарень розповів «Голосу України» таке:
— 29 жовтня, коли офіційно оголосили, що епідемія грипу в Україні все-таки є, у наше відділення надійшло 45 хворих, наступного дня — 60. Такого ніколи не було. Коли Кільчицька (заступник голови Київської міськдержадміністрації. — Ред.) на шоу в Шустера заявляла на всю країну, що київські лікарні у всеозброєнні готові зустріти грип, на той час у відділенні було тільки три ампули анальгіну. І все. Нині медикаментів  — мінімум, не більше. Провести діагностику на грип можна тільки у дев’ятій міськлікарні. У нашому відділенні таких систем немає, тому доводиться тільки гадати — у хворих грип чи застуда. А від моєї інтуїції залежить життя людини. Я ж не тест-система.
Інфекційні, пульмонологічні та терапевтичні відділення міських лікарень працюють на грип. Хоча паніка трохи стихла: люди за кожним «чихом» не викликають дільничного терапевта. Лікарі падають із ніг. Обіцяних доплат я особисто поки що не бачив. Наш головний лікар на «грошове запитання» відповідає так: нехай вам платить той, хто обіцяв. Мовляв, звертайтеся до Юлії Володимирівни.
Дуже багато хворих на пневмонію. Вона погано піддається лікуванню — не діють на неї традиційні антибіотики, які у нас є. Нам настійливо рекомендують давати хворим розрекламоване таміфлю. У перші три дні хвороби цей препарат справді може допомогти, але госпіталізують в основному пацієнтів пізніше... Не знаю, як це пояснити, але, за моїми спостережен нями, повні люди переносять хворобу тяжче й летальних випадків серед них більше.
Ольга ВІТЕР.