Останнім часом ми з сином ходимо до районної дитячої поліклініки як на роботу. Утім, черга до педіатра з таких як ми бажаючих отримати заповітну медичну довідку для школи не меншає.І ось із третього разу нам удалося зайти до кабінету лікаря за попереднім записом. На кожного пацієнта в журналі реєстрації приділялося по 10 хвилин. Сконцентрувавши свою увагу на моєму синові-шестикласнику, педіатр і медсестра запричитали в один голос:
— Який він худий, маленький і бліденький! Скільки ж хлопчикові років?
Довідавшись, що одинадцять, медпрацівники продовжили тему «кволої» дитини. Мовляв, це ненормально, він, судячи із зовнішнього вигляду, хворий.
Я намагалася пояснити, що син ні на що не скаржиться. А невеликий зріст і худорба дісталися йому в спадщину від батьків. А блідий він тому, що відсидів сім уроків у школі, а ще з дитинства жахливо боїться лікарів. Навіть пульс у дитини пропадає...
— Він у вас просто зелений якийсь, — не вгамовувалася педіатр. — У нього — глисти! — поставила вона остаточний діагноз.
— Немає. Ось і результат аналізу на яйцеглист, — парирую я, простягаючи бланк із лабораторії.
— Нині у всіх глисти. А аналіз може їх і не показати. Але з цим треба боротися, — резюмує лікар.
Я вже згодна на все, аби отримати заповітну довідку. Але виявляється, що, крім ваги, зросту й висновку педіатра, потрібно ще обійти вузьких фахівців. У похід їхніми кабінетами нас і відправляє борець із глистами. Йдучи, я їй співчуваю. Мовляв, усі ми стали заручниками директив столичної влади, що вже надто завзято заходилася виконувати побажання Мінохоронздоров’я стосовно профогляду школярів. Уже більш як місяць і лікарі, і діти, і батьки страждають від цих непродуманих «цінних указівок», але ніхто нічого міняти або спрощувати не збирається. Від моїх слів педіатр подобрішала й на прощання по-змовницьки в усній формі «видала» рецепт від глистів:
— Зробіть настойку касторки з коньяком і давайте хлопчикові два тижні. А там подивимося...
Цей прийом тривав шість хвилин. Педіатр явно йде на рекорд. А це небезпечно не лише для здоров’я пацієнтів, а й для самого лікаря.
Важко поставити діагноз лише за зовнішнім виглядом пацієнта. Зокрема, визначити, є в дитини глисти чи ні. Це може показати аналіз на яйцеглист, зроблений у лабораторії. Тож краще все-таки не квапитися з вердиктом лікаря, поставленим «на око», а подивитися на можливу проблему через мікроскоп.
