Останніми роками дедалі частіше матінка-природа дивує й тішить нас своїми незвичайними витівками. Ось і цієї зими, у грудні, знову цвіла форзиція біля нашого будинку в Любешові. Зазвичай вона зацвітає найпершою в нашому краї: ще до того, як розцвітають абрикоси та латаття на поліських болотах. Тобто є першоцвітом. Так було й торік — навесні кущ розцвів величезним букетом із жовтих квіточок.
Та теплої сухої осені, у середині жовтня, на одному молодому стеблі поміж кольорового осіннього листя раптом з’явилися жовті квіточки, хоч і не так рясно, як навесні. У садах зібрали груші і яблука, морозний подих зими опалив осінні квіти та листя дерев, випадав та танув сніг, а форзиція — усе цвіла й цвіла. У деякі дні з її квіточок і бруньок звисали льодяні бурульки з фантастичними зимовими узорами. Однак квіти все одно були яскраво-жовті, а бруньки готові були розцвісти з настанням нової порції тепла. З десяток квіточок на початку грудня не померзли навіть у семиградусний, а потім і тринадцятиградусний мороз. Ось така в природи невмируща жага до продовження життя!
Ще більше подивувала любешівців форзиція біля подвір’я Людмили Посохової. Адже, немов у казці, вона цвіла до кінця грудня і навіть на Новий рік! Щоправда, на свято милувала очі лише однією яскраво-жовтою свічечкою, яку, немов теплою ковдрою, у середині куща зігрівав сніг. Решта квіточок до того часу вже обмерзли й поопадали.
Схоже цвітіння я спостерігав також у 2012 році після дуже сухої осені. Тоді наша форзиція цвіла ще довше, навіть на Водохреще!
Любешів
Волинської області.
Фото автора.
