На Полтавщині, в селі Сухорабівка Решетилівського району, урочисто відкрили одразу три «малі» сімейні ферми. Створили їх на базі тамтешнього сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Молочний світанок», який почав діяти минулого року. І кооператив, і сімейні ферми «народилися» тут завдяки вагомій підтримці одного з міжнародних благодійних фондів та відомої французької компанії, що володіє Кременчуцьким молокозаводом.

Як і раніше, благодійники та спонсори надавали допомогу селянам за принципом співфінансування. Тобто, близько 30 відсотків коштів, необхідних для перетворення звичайних сараїв на міні-ферми сімейного типу, господарі мали «нашкребти» самі. Водночас, за їхнім одностайним зізнанням, на такі серйозні вдосконалення (починаючи з ремонту приміщень і закінчуючи встановленням сучасного обладнання для автоматизованого доїння та напування худоби, кондиціювання повітря тощо) прибутків од продажу молока, м’яко кажучи, не вистачило б...

Адже, навіть об’єднавшись в обслуговуючий кооператив, хазяї корівок не розкошують. За сьогоднішньої «базової» ціни 2 гривні 20 копійок за кілограм молока відповідної жирності вони реально можуть збути видоєне лише на кількадесят копійок дорожче. А це, за словами господаря однієї з новоспечених сімейних ферм, таки малувато. Надто за умов, коли стрімко дорожчають не лише корми та пальне для їхньої заготівлі й перевезення. З другого боку, кооператив забезпечив багатьох місцевих здавачів сучасними ємностями для зберігання молока, холодильною установкою та міні-лабораторією для визначення якості.

А значить — і сподіваннями на перспективу, де не буде місця ні «вуличному» зливанню молока з бідончиків у автоцистерни, ні оббитим жерстю халабудам посеред сіл, які в багатьох випадках лише імітують так звані приймальні пункти. Тож якщо торік у серпні сухорабівський кооператив починав свою діяльність із 200 кілограмів молока, зібраних за добу, то тепер його «ріка» щодня поповнюється вже кількома тоннами. За свідченнями фахівців, перетворення на сімейних фермах дозволять підвищити їх продуктивність на 15—20 відсотків. А це в масштабах кооперативу — додаткові півтонни якісної молочної сировини на добу.

До речі, кожна з таких ферм, господарі яких порають не менше чотирьох корів, отримала від спонсорів по 2 племінні високопродуктивні нетелі голштинської породи. При цьому сухорабівські селяни, згідно з укладеним при даруванні договором, зобов’язалися перший приплід жіночої статі від тих «дармових» теличок передати іншим родинам — членам кооперативу. Адже в поліпшенні генетичного потенціалу дійної череди зацікавлені й виробники молока, й переробники та споживачі їхньої продукції.

Як, зрештою, й у збільшенні кількості подібних сімейних ферм. Тим паче, що індивідуальне тваринництво називають «малим» досить умовно. За словами директора департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергія Фролова, понад 40 відсотків  надоєного на Полтавщині молока продукується саме в селянських господарствах. Останнім конкурувати з «китами» агробізнесу, які споруджують величезні тваринницькі комплекси, стає дедалі важче.

 

Полтавська область.

Фото автора.

Про такий «курорт» мріють усі корови...