«Обмеженість внутрішніх ресурсів держави у розв’язанні комплексної проблеми внутрішніх переселенців спонукає нас до залучення серйозної міжнародної допомоги». Про це нагадав під час міжнародної науково-практичної конференції «Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії та можливості» директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ, академік Валерій Геєць.
Крім наукової спільноти, до дискусії було запрошено чиновників профільних міністерств та відомств, іноземних дипломатів та представників міжнародних організацій. Організаторами заходу, крім вже згаданої академічної установи, виступили Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ, Фонд народонаселення ООН та громадська організація «Конгрес Сходу України».

Відновлення Донбасу стане в півтора мільярда доларів

За кілька днів до цієї події в уряді представили два документи — Чорну книгу Кремля (короткий реєстр людських втрат, а також економічних збитків, яких зазнала Україна внаслідок окупації Криму та російської агресії, що триває на Донеччині й Луганщині), а також попередню Оцінку потреб з відновлення та розбудови миру в Східній Україні (звіт на двісті сторінок щодо першочергових потреб підконтрольних Україні районів Донеччини й Луганщини та трьох сусідніх областей, що прийняли переселенців — Запорізької, Дніпропетровської та Харківської, підготовлений у листопаді-грудні минулого року місією ЄС, ООН та Світового Банку за участю Кабміну). Звіт, вочевидь, призначено для обґрунтування необхідності залучення міжнародної донорської допомоги, на яку розраховує Україна. Документ мають оприлюднити у березні, напередодні запланованої на квітень інвестиційної конференції. Минулої середи надбанням громадськості стали декілька цифр, озвучених на засіданні Кабміну віце-прем’єр-міністром — міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком.
За його словами, відновлення Донбасу стане в півтора мільярда доларів. Зокрема, йдеться про відбудову соціальних об’єктів та інфраструктури, сприяння відновленню економіки сходу, а також забезпечення соціальної стійкості та громадської безпеки. Останній напрям передбачає повернення та реінтеграцію вимушено переміщених осіб.
Хто з них захоче повернутися, а хто — залишитися? Це запитання поки що залишається без відповіді. За попередніми висновками демографів, хочуть повернутися 450 тисяч. «Принаймні 250 тисяч осіб адаптувалися до нових умов і не збираються повертатися. Але наміри людей весь час змінюються. Щоб їх з’ясувати, треба проводити регулярні соціологічні опитування», — вважає директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова.

Недоліки статистики

На науково-практичній конференції вона відзначила відсутність точної статистики щодо кількості вимушених переселенців. Офіційний реєстр не дає відповіді на це запитання, адже після 1 грудня виникла «маятникова» міграція. Мешканцям окупованих територій задля отримання виплат треба не тільки зареєструватись у підконтрольних Україні районах, а й виїхати до них на постійне проживання, проте чимало з них вибираються лише для переоформлення паперів і одразу повертаються додому.
«За даними Кабінету Міністрів, наведеними у Чорній книзі Кремля, станом на 2 лютого, в Україні — 978,5 тисячі тимчасово переміщених осіб. За інформацією Міжвідомчого координаційного штабу, станом на 15 лютого — 711,2 тисячі осіб. ООН говорить про 1025,9 тисячі осіб (включно з тими, хто виїхав з Криму, але їх небагато) станом на 15 лютого. На комітетських слуханнях з цієї теми у Верховній Раді України народний депутат Григорій Немиря навів дані — 1047 тисяч осіб на 18 лютого (теж включно з Кримом), — зазначила Елла Лібанова. — За оцінками, загалом понад 1 млн. мешканців Донецької та Луганської областей вимушено змінили місце проживання. Половина з них — діти, інваліди та особи похилого віку. Найбільше переселенців сконцентровано в Донецькій, Харківській, Луганській областях, дещо менше у Києві, Запорізькій та Дніпропетровській областях. За даними ООН, у трьох перших регіонах розміщено 60,8% переселенців, а в решті — ще 21,2%; тобто шість регіонів прийняли 82% усієї маси вимушених переселенців».
Таких величезних масштабів вимушеної міграції Європа не бачила з часів Другої світової. Україна зіткнулася з багатьма викликами, зокрема, з проблемою розміщення, медичного обслуговування, психологічної реабілітації переселенців, забезпечення їх доступу до освітніх послуг, а також з катастрофічним зростанням навантаження на локальні ринки праці. Роботодавці мають певне упередження щодо працівників зі сходу (їх сприймають як тимчасових і ненадійних), а, якщо бути об’єктивним, то вони й не потребують фахівців таких професій, які прибули з Донбасу. Менеджерам середньої ланки, працівникам великих промислових підприємств, меткомбінатів на новому місці практично неможливо знайти роботу за спеціальністю. Експерти не виключають, що незатребуваних фахівців доведеться перенавчати. Але щоб зрозуміти, які професії знадобляться Україні у майбутньому, треба мати чіткий план структурних економічних реформ. Війна — не привід уникати перетворень, а привід їх пришвидшити.

Використати потенціал місцевих громад

«Як забезпечити переселенців роботою? З одного боку, треба створювати соціально-економічні умови для розвитку тих територій, куди переселилися мешканці Донбасу, а з другого, — залучати їх до відбудови зруйнованої інфраструктури регіону», — вважає заступник директора Департаменту ринку праці та зайнятості — начальник відділу реалізації політики зайнятості Мінсоцполітики Анна Свідрак.
Саме місцеві громади мають зіграти найбільшу роль у розв’язанні проблеми облаштування та реінтеграції тимчасово переміщених осіб. Зокрема, експерти пропонують вивчити можливості розміщення переселенців у сільських регіонах та запропонувати стратегію їх працевлаштування. Не призвичаєних до роботи «коло землі» мешканців міст така перспектива не привабить. Проте, за даними соцопитувань, які оприлюднила на конференції завідувач відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки та прогнозування НАНУ Ольга Балакірєва, майже 20 відсотків переселенців висловили готовність переїхати в сільську місцевість. Опитування проводили серед економічно активної частини жінок — голів домогосподарств, які самостійно розпоряджаються сімейним бюджетом або забезпечують родину.
Завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки й прогнозування НАНУ Олена Бородіна радить уважно вивчити потенціал «аграрної глибинки». «Нині в уряді, у профільному міністерстві, розробляється концепція й стратегія сільського розвитку, яка базуватиметься на потенціалі сільських громад і буде орієнтована на місцеві активи». Перетворення мають здійснюватись силами сільських громад за підтримки держави і громадянського суспільства. До розвитку сільської місцевості можуть бути залучені й вимушені переселенці.
На думку Олени Бородіної, вони можуть знайти собі застосування в розбудові сільської інфраструктури і традиційної сфери послуг, у виробництві й переробці сільськогосподарської продукції, знайти себе у розвитку сільського туризму і навіть у телекомунікаційно-інформаційній сфері.
«Нині населення «глибинки» зменшується — з 2000-го до 2014 року скорочення в рік у середньому сягало 143 тисяч осіб, щороку втрачаємо один сільський район. Скорочується поселенська мережа — щороку втрачаємо понад 20 сільських населених пунктів», — зазначає експерт. За умов поліпшення інфраструктури села та створення там нових робочих місць ситуацію можна змінити.
На думку Олени Бородіної, за певних умов для розміщення переселенців можна було б пристосувати дачі та сільські хати, які увесь рік або більшу його частину стоять пусткою: «10 відсотків всього житлового фонду -600 тисяч будинків — на селі стоять порожні. Звісно, це не котеджі, вони потребують ремонту».
Є тут також місце для нової забудови і ведення фермерського господарства. «Якщо переселенці захочуть займатись сільським господарством, організувати сімейну ферму, є можливість отримати ділянку із земель державного резерву і запасу. Це майже 4 мільйони гектарів землі. 80% цих земель знаходиться в Черкаській, Житомирській областях, значна частина — у Чернігівській, Київській, Вінницькій, Хмельницькій», — підсумовує Олена Бородіна. Важливо, щоб надані гектари були в кліматично сприятливій зоні.

Тбілісі поділиться досвідом

Своїм досвідом облаштування й реінтеграції вимушених переселенців готові поділитися наші закордонні партнери. Присутній на конференції Надзвичайний та Повноважний Радник-посланник Посольства Грузії в Україні Георгій Закарашвілі порадив Україні передусім створити відомство, яке опікуватиметься проблемами вимушено переміщених осіб. «На мою думку, є декілька проблем, які потрібно вирішити. Насамперед — це створення органу державної влади, який перейматиметься конкретно проблемами біженців, їх розселенням, реєстрацією, наданням допомоги». У Грузії й досі є міністерство, яке опікується проблемами біженців, хоча перша хвиля вимушених переселенців у цій країні спостерігалася на початку 1990-х, а остання — у 2008 році.
«Але проблеми залишаються, і міністерство все ще затребуване, — каже Георгій Закарашвілі. — Друге, про що потрібно подбати, — це законодавство, яке визначає статус вимушено переміщених осіб, їх права та обов’язки, обов’язки держави, порядок реєстрації, розселення та інші питання. У нас востаннє таке законодавство змінювалося два роки тому». Дипломат запевнив, що Грузія готова в будь-який час прийняти у себе робочу групу з українських експертів, щоб передати власний досвід. Він наголосив, що проблему не вдасться розв’язати за кілька років — тут потрібна довгострокова стратегія.

На знімках: сторінки з оприлюдненої урядом Чорної книги Кремля.