Аграрії Херсонщини після кількох років тривалої посухи беруться за відродження розграбованих та закинутих зрошувальних систем. Тож відновлюється і попит на дощувальні агрегати, без яких вологу з каналу до кожної рослини «не донесеш». Але ціна такої техніки дуже «кусюча»: поливальний агрегат нині коштує майже мільйон гривень, і то не межа. А мільйон на банківському рахунку чи «в банці» є далеко не в кожного фермера чи директора сільськогосподарського підприємства. Тому аграрії здебільшого скуповують старі дощувалки у стані брухту, і або самі доводять їх до пуття, або замовляють ремонт деінде. З’явилися такі замовники і в Північній виправній колонії № 90 Херсона, на базі якої за Союзу саме й випускалися добре відомі на півдні України дощувальні установки ДДА-100. Відновивши шість «дедеашок» для фермерських господарств Каланчацького району, тамтешні майстри поміркували і спробували самотужки налагодити випуск подібних, але більш сучасних моделей — від окремих деталей до цілісної конструкції.
І вийшло: колонія вже виготовила три нові дощувалки — їх одразу придбали хлібороби. А чом би й не купити, якщо конструкція легка, простенька, ремонтувати її можна буквально на коліні, та й воду вона бере не обов’язково з каналу, а навіть з будь-якого озерця чи мілкого арику? Та й ціна в кілька разів нижча, ніж у імпортних зразків!
— Поки що виготовлення дощувалок поштучне — під замовлення. Але розглядається можливість розгорнути на базі тієї ж Північної виправної колонії № 90 їх конвеєрне виробництво. Цим ми не тільки селянам допоможемо, а й створимо від 35 до 50 додаткових робочих місць для засуджених, -пояснює заступник начальника обласного управління Державної пенітенціарної служби України Анатолій Ковтун. — Нові робочі місця для наших виправних закладів дуже важливі, оскільки після анексії сусіднього півострова три колонії Херсонщини втратили замовлення кримських підприємств на великі партії європіддонів для транспортування продукції.
У таврійських степах нині більше половини дощувалок з останніх сил допрацьовують жалюгідні залишки свого експлуатаційного ресурсу, і тримаються в робочому стані лише завдяки титанічним зусиллям господарів та ремонтників. Та рано чи пізно їх все одно доведеться міняти. А в умовах, коли виправна колонія залишається єдиним виробником цієї техніки в області, вона буде просто «приречена» на нові замовлення. Отже, сьогоднішній експеримент завтра для неї може обернутися чималими прибутками. А менш передбачливим промисловцям «з волі» залишиться тільки заздрити чи поспіхом наздоганяти конкурентів з-за колючого дроту.