До її скромної, але затишної оселі часто заходять її колишні учні і ті, хто знає вчительку з 50-річним педагогічним стажем Марію Доброноженко вже пенсіонеркою. Втім, вважає вона сама, вчителі ніколи не йдуть на «заслужений відпочинок», вони завжди мають нести людям світло, добро і мудрість.

— Саме така наша вчителька — щира, доброзичлива, чуйна, — кажуть про 82-річну Марію Доброноженко її шкільні вихованці Лідія Федорівна Синільник та Людмила Іванівна Зубко. — Ми вже хоч і самі бабусі, а тягнемося до неї, як до матері. Приходимо до нашої берегині разом із сільським фольклорним гуртом «Журавка» й співаємо пісень, згадуємо минуле, ділимося своїми турботами. Марія Григорівна заряджає всіх нас оптимізмом і вірою у майбутнє. Для кожного в улюбленої вчительки є ласкаве слово, житейська порада й підтримка. Особливо у родинних справах.

Далі жінки розповіли про те, що Марія Григорівна — чудова свекруха, як її любить і шанує невістка Тоня. «Їх стосунки —це взірець для всіх, хто має родину, зятів та невісток», — підкреслили співрозмовниці.

Мешкають Юрій і Антоніна Доброноженки в будинку Марії Григорівни (село Балаклея). Є в них невелике господарство, город. Однак метка й моторна Тоня не дозволяє, щоб свекруха виходила на город полоти — береже і піклується про здоров’я бабусі своїх дітей: Петрика і Колі. Коли Марія Григорівна захворіла, Тоня так віддано доглядала — всю душу вкладала, аби свекруха видужала. І виходила рідну людину.

— Я сучасна свекруха, — приязно посміхається срібнокоса вродлива жінка. — Ніколи дітям не дорікала, коли щось не встигли чи не так вчинили. Завжди їм казала: навчитеся, побачите, як у людей, і собі так зробите. А ще пропонувала більше бувати удвох: піти в кіно, на концерт, а я тим часом побуду з онуками. Тоня завжди вдячна за мою невелику допомогу. А я щаслива, що у мене така душевна, працьовита невісточка, яку я щиро люблю і шаную.

Черкаська область.