11 січня 1992 року я відкрив рахунок у Національному ощадному банку і вклав туди шість тисяч карбованців СРСР, 23 січня доклав до них ще шістсот карбованців, а 31 грудня — двісті п’ятдесят п’ять. Загальна сума 6855 карбованців — моя нинішня чотирирічна пенсія. Та коли я звернувся до ощадбанку, щоб переписати книжку, мені, посміхаючись, сказали, що маю я аж шість копійок... Чи правда це? Адже президент і влада, переходячи на гривні, обіцяли, що ніхто не буде скривджений.

І. ТУРЕЦЬКИЙ.

Нововолинськ Волинської області.

Відповідає заступник міністра Міністерства фінансів України Володимир ЛІСОВЕНКО:

— Згідно з Указом Президента України від 07.11.92 № 549 «Про реформу грошової системи» було встановлено, що з 12 листопада 1992 року єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України. При цьому було визначено порядок переоцінки рублевих активів і пасивів юридичних та фізичних осіб, а саме: у співвідношенні 1 до 1 без обмежень по сумах коштів.

Згідно з Указом Президента від 25.08.96 № 762 «Про грошову реформу в Україні» з 2 вересня 1996 року введено в обіг нову грошову одиницю — гривню. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню.

Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлені зобов’язання держави перед громадянами, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, вкладені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та колишнього Укрдержстраху, а також у цінні папери, зокрема, в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, казначейські зобов’язання СРСР, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Згідно з вищезазначеним законом компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, вкладені в установи Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992—1994 років і які були на рахунках Ощадного банку України не менше ніж один повний календарний рік в період 1992—1995 років.

Але, оскільки обсяг зобов’язань держави щодо повернення знецінених грошових заощаджень, страхових внесків та погашення цінних паперів надто великий, а фінансові ресурси держави обмежені, то повернення громадянам належних їм коштів та погашення цінних паперів може здійснюватися лише поетапно, в межах фінансової спроможності держави, як гаранта здійснення поступових виплат.

Питання відшкодування грошових заощаджень громадян, вкладених в установи Ощадного банку України після 2 січня 1992 року, перебуває під постійним контролем державних органів влади, однак розв’язання його потребує певного часу.