Вирішив і я дописати до сторінки «З пошти». А спонукала мене інформація про діяльність Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, яку прочитав на сторінці «Діалог» «Голосу України» № 196 за 18 жовтня 2005 року. Справа надання кредитів на житло загалом чудова, що й казати. Тільки з власного досвіду та розповідей знайомих мені відомо, що не завжди відбувається так, як плануєш. Отримати той кредит, зазвичай, дуже непросто.

Певно, через брак коштів у фонді перед претендентами виставляють бар’єр у вигляді доволі високих вимог. Та й подолання бар’єру ще не гарантує успіху. За деякими оцінками, кредит отримує дуже малий відсоток заявників.

У зв’язку з цим пропоную збільшити кредитування на селі за рахунок тих, хто планує придбати житло чи будуватися в столиці або обласному центрі. Як не крути, а жити в Києві або іншому значному адміністративному центрі завжди ситніше й тепліше. Але ж соціальна допомога має завдання допомогти саме незахищеним. Чи не так?

Вважаю, що запропонована мною схема сприяла б, за висловами класиків, «стиранню граней між містом і селом». Вона хоч частково урівняла б права столичних жителів і провінціалів та істотно підвищила б відсоток тих, кому перепаде омріяний пільговий кредит. Надто коли зважати на різницю у вартості житла в Києві та маленьких віддалених містечках.

Анатолій КАРПОВ, переконаний провінціал.

Велика Богачка

Полтавської області.