Прийнято вважати, що тяжкі злочини скоюють в основному дорослі. Та ба! Трапляється, що на «велику дорогу» виходять і підлітки.

Юрію — всього 14 років, а на його рахунку вже чотири пограбування, розбій, крадіжки. Днями його затримали працівники Сєверодонецького міського відділу УМВС. Як не викручувався наш герой, та під натиском правоохоронців довелося повідати свою «бойову» біографію.

Виховувався він без батька. Учитися не хотів, абияк проходив вісім класів, а на дев’ятий терпіння вже не вистачило. Кинув школу і став вештатися. З’явилися нові друзі, звички, спокуси. А ось грошей не було. Юра знав, як їх можна добути. Ще в 12 років він промишляв дрібними крадіжками, за що і потрапив у поле зору співробітників відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Спочатку взяв гроші у свого однолітка, потім поцупив 90 гривень у сусідки. Крадіжки були дрібними, і за це до кримінальної відповідальності підлітка не притягували. Відчувши смак легкої наживи і при цьому безкарність, Юрій через деякий час став діяти зухваліше: у темний час доби виходив на «велику дорогу» і грабував. Виривав з рук жінок пакети, сумочки, гаманці. 14-літній підліток може до смерті налякати людину, особливо, якщо це пенсіонерка. Щоправда, у їхніх пакетах і сумках були здебільшого продукти. Великих грошей ці жінки із собою не носили, але Юра не гребував і продуктами. Адже не повітрям харчуватися. Що далі, то більше розгорялися його апетити. Спочатку пограбував квартиру свого нового знайомого, а потім перейшов і до розбійного нападу. Жертвою стала 11-літня школярка.

З Катею Юрій познайомився недавно. Друзями не були, та спілкувалися досить часто. У вересні Юрій взяв у Каті її мобільний телефон і просто не повернув. Продав, а гроші витратив на різні задоволення. Боячись батьківського гніву, Катя не розповіла їм про пропажу, але коли батько з матір’ю спитали, де телефон, дівчинці довелося сказати правду. Батьки одразу заявили про крадіжку в міський відділ міліції. І за фактом було порушено кримінальну справу. Кажучи мовою протоколів, Юру «викрили в скоєнні злочину». І він вирішив помститися.

На початку жовтня він дочекався, коли Катя поверталася зі школи додому і провів її до самої квартири. У цей час до дівчинки прийшли друзі і стояли на порозі біля відчинених дверей. Юрій грубо відігнав дітей і, скориставшись тим, що двері були відчинені, самовільно зайшов до квартири. Катя була налякана, тим більше, що її кривдник взяв у кухні великий ніж і, погрожуючи, почав вимагати «компенсацію» за те, що за заявою батьків дівчинки його можуть посадити. Грошей у Каті не було, тому вона зняла із себе золоту каблучку, сережки і віддала їх незваному гостю, якого дуже боялася.

Гроші від продажу прикрас швидко закінчилися. Оскільки перший напад на дівчинку минув без наслідків, Юрій вирішив ще раз «відвідати» Катю. План операції був колишній: проникнути в квартиру і за допомогою погроз взяти усе, що можна добре продати. Цього разу, виштовхнувши Катю з квартири, Юрій на очах у її подруги взяв ювелірні прикраси, і тільки його й бачили.

І цього разу Катя нічого не сказала батькам. Третього походу до Каті в юного грабіжника не було. Через кілька днів батьки помітили пропажу і Каті довелося в усьому зізнатися.

Можливо, суд зважить на юний вік підслідного? Навряд... Слідчий, котрий веде справу Юрія, каже, що підліток зовсім не кається у своїх вчинках і його аж ніяк не лякає перспектива провести кращі роки життя у в’язниці.

Луганськ.