Моя ти мово світанкова,
Цвітеш і грієш, мов весна.
Жива, пречиста, пречудова,
Як мами усмішка, ясна.
Ти, наче пісня, серцю мила:
Дзвінка, барвиста і проста.
Усіх навколо полонила,
У всіх лелієш на вустах.
Шануєм, пестим рідну мову.
Важкий її тернистий шлях.
Сповиту, милу, калинову
У наших душах і серцях.
Моя ти мово пречудова,
Жива, пречиста, преясна.
Дзвінка, врочиста, малинова,
Безмірно мила, як весна.
Коломак,
Харківської області.
