Етнографи впевнені, що давні весільні обряди зберегли впродовж століть відомості про староруську історію. Адже хто є дійовими особами весільного дійства? Бояри й дружина, князі й княгині, весільні урядники й старости, свати і дружки... Як же відбувалася захоплива вистава з цими персонажами?
Після перших та других «зальотів» (коли молодята навідуються до хат один одного) приходить час третіх «молодечих зальотів»: молодий приходить до своєї нареченої і приносить дарунки для її батька й матері. Традиційно це мав бути сувій полотна (чи ще щось з рукоділля його родини) і, обов’язково, персні для заручин. Родичі нареченої пекли пироги, а дівчина дарувала батькам молодого хустку чи тонкого полотна.
Далі до батьків молодої приходив староста і вів розмову про посаг. Заради мирного погодження цю розмову вели заздалегідь (але при виборі пари більше зважали не на посаг, а на працелюбність та гарний родовід наречених).
Після цього — урочисте сватання. У домовлений час молодий приходив до хати нареченої зі сватами і старійшинами роду. Гуртом творили молитву за добру долю наречених. Дівчина пов’язувала сватів рушниками, а свого нареченого — вишитою хусткою. Домовлялися про час весілля. Заборонялося одружуватися під час постів, а в сільській місцевості — й під час весняних робіт та в жнива.
З жартами й піснями відбувалися дійства: запросини на весілля, розплітання коси молодої, випікання короваю, засідання молодої на посаг, вихід молодого на посаг, вінчання в церкві, обдаровування родиною молодят та інші. Та найдавнішими, проте маловідомими нині, є традиції «частування молодецтвом» і «доторк до серця» — найвтаємниченіші посвячення двох закоханих у творенні майбутнього життя у першу шлюбну ніч.
Коли приходив час частувати гостей, перед молодими ставили, окрім короваю, ще й «молодецтво» — особливий безалкогольний(!) напій із свіжого соку калини, малини, вишень чи черешень з квітковим весняним медом. Українська народна пісня, записана в наш час в Ічнянському районі Чернігівської області, зберегла такі слова весільної пісні: «Ой обіцяла весільная мати із соку-меду молодецтва дати, з вишенькою-черешенькою, з червоною калиною за рідною дитиною». На весіллі молодята пили лише це безалкогольне «молодецтво» або ж чисту воду із криниці. Так вони оберігали у чистоті їхню свідомість для майбутнього зачаття дитини. Пригощали «молодецтвом» і боярів, і дружечок, і всю молодь, щоб скуштували медового напою і на своє весілля приготували ще кращого.
Після заходу сонця і появи вечірньої зорі батько й мати молодої, а саме у їхній хаті відбувався перший день весілля, благословляли дітей на обряд «доторку до серця». Вони сідали на покуті під образами і щиро молились. До них підходила подружня пара і низенько вклонялася на відхід із весільного дійства. Молода вже мала бути повита очіпком. Батьки благословляли новостворену пару на продовження роду, на творення життя у добрі, злагоді, і з молитвою в серці.
