Діти війни — це одна з найбільш обділених, скривджених, обкрадених категорій людей. Їх дитинство було обпалене війною. А потім — розруха, голод, чистки, репресії, табори.
На якийсь час нібито настала відлига. По копійці назбирали грошенят на старість. Так на тобі! Знайшлися ділки, які обчистили і без того бідних людей, забрали всі наші заощадження. Тепер живи, як хочеш...
Наші пенсії нічого не варті: хоч працював, хоч байдики бив — одна шана. Лікарі, вчителі з тридцятирічним стажем одержують стільки само, скільки й кочегари та технічні працівники. Зате чиновники при владі собі попризначали по 10—18 тисяч гривень. Напевне, добре розуміють, що прожити на кілька сотень у місяць неможливо.
Ми працювали по сорок—п’ятдесят років, а нині у нас за пазухою вітер гуляє. Де ж та правда на світі?!
Коломак
Харківської області.
