Читаю про все, що відбувається у світі

Добрий день, «Голос України»! Газету передплачую з першого номера. Раніше передплачував два рази, на півріччя, а тепер — одразу на весь рік і висилаю ксерокопію квитанції на розіграш. У газеті знаходжу все, що пов’язано з життям кожної людини. Вона інформує про всі сторони подій в нашій державі, за кордоном. Дай Боже нам усім злагоди і порозуміння. Бажаю усім працівникам «Голосу України» щастя, здоров’я, натхнення, успіхів у всьому. Слава Україні!

Ваш читач Федір ІЩЕНКО.

Новомосковськ

Дніпропетровської

області.

Довідка про смерть — не документ для ощадкаси...

Згідно з чинним в Україні законодавством, родичі померлого мають право одержати в ощадкасі гроші на поховання з його ощадкнижки. Однак у Запоріжжі сьогодні це неможливо. Причина більш ніж банальна, у Запорізькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану відсутні гербові бланки свідоцтв про смерть. Замість них РАГС видає довідки про смерть, які мають юридичну чинність свідоцтв.

На жаль, ці довідки відділення ощадкаси не приймають. Навіть попри те, що РАГС письмово повідомляє відділення ощадкаси про ситуацію, що склалася з відсутністю гербових свідоцтв. Не скориставшись законним правом одержати з ощадкнижки померлого крихти на його поховання, родичі оббивають пороги чиновницьких кабінетів і змушені звертатися по допомогу до депутатів Верховної Ради.

Невже Мін’юст і ощадкаси не можуть самі врегулювати ситуацію, пов’язану з відсутністю гербових бланків? А може, РАГС їх не видає тому, що у відділеннях ощадкаси немає коштів на поховання?

Юрій ДВОРНИЧЕНКО.

Запоріжжя.

Народне добро йде на металобрухт

Знімають кришки з телефонних, каналізаційних та водопровідних колодязів. Вирізають металеві паркани на дачах. Крадуть посуд у людей. І всі ці добротні вироби відправляють на металобрухт!

Жахливі пограбування відбуваються повсякчас. Найобразливіше, що сприяють цьому беззаконню люди, які обіймають керівні посади. Адже без них неможливо було б отримати ліцензію на відкриття приймальних пунктів та дозвіл на вивезення металу за кордон. І виходить, що хтось на цьому наживається, а ми, беззахисні громадяни, ввечері боїмося з дому вийти, щоб не впасти в яму, — адже й дороги не скрізь освітлюються...

Д. КОСИЦЯ.

Лебедин

Сумської області.