Шановний Вікторе Андрійовичу! У своєму зверненні до ветеранів військової служби «Захистимо захисників Вітчизни» партія «Наша Україна», під вашим керівництвом, цілком справедливо відзначила недосконалість та парадоксальність чинного законодавства про пенсійне забезпечення ветеранів військової служби Збройних сил. Його нормативно-правові акти суперечать один одному. І як наслідок — офіцерам під час перерахунку пенсій доводиться боротися в судах за справедливість. А експерти «Нашої України» пропонували зразки заяв до військових комісаріатів та позовних заяв до судів.

Скориставшись цими рекомендаціями, військовики (в більшості — колишні генерали та старші офіцери) за допомогою юристів за 400—500 доларів відсудили собі пенсії, а також компенсації на десятки тисяч гривень з державного бюджету Міністерства оборони.

А, вочевидь, для тих офіцерів, які не мають коштів, щоб оплатити послуги юристів, прийняли закон України № 2255-XІІ від 16.12.2004 року, яким просто принизили честь та гідність бойових офіцерів. Ці вояки, а нині — інваліди війни, командували взводами, ротами, ризикували своїм життям, одержували рани, каліцтва та хвороби в мерзлих бліндажах, піднімалися першими в атаки, ведучи в бій свої підрозділи.

Після закінчення війни, не одержавши статусу інвалідів Великої Вітчизняної, вони були звільнені з лав Збройних сил у зв’язку з їх скороченням, маючи вислугу років у військах майже десять років.

Статус інвалідів війни нам надали лише в 80-х та 90-х роках. Зараз нас залишилося небагато, і всім уже більш як 80 років. А наші досягнення влада оцінила в 70 гривень.

Пам’ятаєте слова із пісні про Перемогу: «Де була б ти, вільна Україна, якби не ми — офіцери воєнної пори та сержанти, рядові інваліди війни»? Проте нова влада продовжує зрівнювати всіх офіцерів, попри вислугу років та інвалідність. І замість належної надбавки у 90% ми отримуємо лише 10%. Унаслідок такого безглуздя під час перерахунку пенсій станом на 1 січня 2005 року бойовим офіцерам воєнної пори, інвалідам І та ІІ груп, нарахували на 400—500 гривень менше, ніж офіцерам Українського війська. А Міністерство оборони України, у свою чергу, відмовляється добровільно виплатити 100% надбавки та 33,3% премій.

Вікторе Андрійовичу! Я тричі скаржився Прем’єр-міністру України та в секретаріат Кабінету Міністрів на незаконне заниження наших пенсій при їх перерахунках. Проте ніхто ніяк не реагував. Ще й суди, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15 квітня 2005 року, утримуються від прийому позовних заяв з цього питання.

Звертатися більше нема до кого. Сподіваюся, що мій лист до «Голосу України» приверне вашу, Вікторе Андрійовичу, увагу чи когось із народних депутатів. Адже це — крик народу про допомогу. Хто ж нас, захисників Вітчизни, охоронятиме у старості, як не народні обранці?...

Микола ПІСКУН, ветеран військової служби, інвалід війни ІІ групи, ветеран праці (маю більш як 60 років стажу).

Біла Церква

Київської області.