Чула, що в День людей похилого віку всім самотнім нужденним киянам надавали матеріальну допомогу в 20 гривень. А це справді була допомога чи чергове глузування держави?

Мимоволі порівнюю доходи і всілякі допомоги простих смертних і «сильних світу цього». Власники акцій різних концернів, вони ж — народні депутати, за рік одержують майже 50 тисяч гривень депутатської зарплати і ще просять офіційно 5 тисяч матеріальної допомоги. А в мене такі суми в голові не укладаються! Вдуматися тільки: за мільйонних доходів ще і допомогу просити? І не соромно перед народом і перед собою?

Усі навколо говорять, що в бюджеті грошей немає, і країна розвалюється. Ще б пак! Хтось будує дачі й шикарні особняки, а хтось одержує за 50 років виробничого стажу 300 гривень і 20 — як допомогу. Це подаяння? А ми, простий український народ, виходить, стоїмо на колінах с протягненою рукою...

Щепкіне, Крим.