Попри скандали у високих кабінетах роботи на ланах тривають
Посівна кампанія на Хмельниччині підходить до завершення. Хоча б які пристрасні політичні події вирували навколо, землероби ні на годину не полишали своєї справи. Із поставленими завданнями практично справились. Вчасно посіяли ранні зернові. Впорали близько 90 відсотків запланованих площ кукурудзи, сої та соняшнику. Завершено роботи і на бурякових полях. Тож, здавалося, що всі проблемні моменти нинішньої весни і гострі ситуації аграріям краю вдалось оминути. Аж раптом спалахнув скандал. І пов’язаний він не так із виробничою діяльністю, як із кадровими призначеннями.
Нові кадри зі «старої команди»
Відбувалося все не на полі, а в кабінеті у голови ОДА. Туди громадські активісти та представники хмельницької ради «Майдан» запросили чиновників, яких не хотіли бачити на займаних посадах. Серед представників «старої команди» несподівано опинився і новопризначений заступник голови облдержадміністрації з питань сільського господарства Володимир Кальніченко. На новій посаді він перебуває буквально пару тижнів. Тож, на перший погляд, видавалось дивним, що претензії є до представника вже оновленої команди. Адже кадрові зміни, продиктовані революційною доцільністю, не могли не торкнутись і аграріїв краю. Під тиском майданівців раніше були звільнені директор департаменту агропромислового розвитку та профільний заступник голови ОДА. Втім, крісло останнього довго не пустувало. Голова швидко призначив на цю посаду вчорашнього заступника директора департаменту АПК. І саме це призначення не просто здивувало, а й обурило майданівців. Запросивши до кабінету голови ОДА новопризначеного керівника, вони запропонували, щоб той написав заяву про звільнення. Чиновник з такою вимогою довго не погоджувався.
Словесна дискусія почала набирати дедалі більшого накалу. З одного боку, голова ОДА Леонід Прус хоча і не надто наполегливо, але намагався захистити свого призначенця, акцентуючи увагу насамперед на його професійних якостях. Активісти ж не могли пробачити йому роботу в старій команді і були переконані, що для цієї посади потрібна інша людина.
Спочатку голова адміністрації висловив несміливе припущення, що ця посада — то квота однієї з політичних партій. Та партійці в один голос почали стверджувати, що з їхнього боку жодних пропозицій не було. Тож від цієї версії довелось швидко відхрещуватись.
До речі, як і від тієї, що новий заступник був причетний до злочинних діянь регіоналів. Володимир Кальніченко навіть перехрестився привселюдно: жодного дня в тій партії не перебував. А якщо і займав високу аграрну посаду, то тільки через те, що завжди професійно виконував свої обов’язки. Звинувачення у тому, що сприяв своїм керівникам у будь-яких махінаціях, а тим більше сам був причетним до злочинних діянь, категорично відкидав. Зате про свою «малесеньку» заслугу не забув згадати: до того, що торік область зібрала три мільйони тонн зернових, доклав своїх старань і він...
Ще трохи, і все могло б уже дійти і до особистих образ, але врешті знайшли певний компроміс. Чиновник напише заяву про звільнення, але голова ОДА не даватиме їй ходу, доки остаточне рішення не приймуть рада «Майдан» й обласні організації фермерів та виробників сільськогосподарської продукції.
Дружити з владою вигідно
Тож розв’язка ще попереду. Та спробуймо відсторонитись від конкретних імен та мотивів і поглянути на ситуацію з інших позицій: чи насправді така вже важлива, а головне — потрібна для розвитку галузі як посада заступника голови облдержадміністрації з питань сільського господарства, так і відповідна бюрократична структура?
На Хмельниччині чиновнику бути аграрієм за освітою — це певний козир. Бо попри усі намагання області вибитись у ранг промислових, вона так і залишилась сільськогосподарською. І тому вважається, що краще керувати нею зможе саме відповідний фахівець. Таким позиціонував себе попередній очільник ОДА. Тепер його змінив керівник, чия сільськогосподарська освіта, думається, теж відіграла не останню роль в його призначенні.
Попри відчутну різницю у стилі роботи, професійному досвіді й просто у темпераменті обох керівників все-таки не можна не помітити дуже схожих моментів. Як один полюбляв оглядові рейди по полях, так й інший розпочав своє знайомство з областю із поїздки по господарствах. При цьому обидва з професійною цікавістю слухали розповіді керівників про нову техніку, сучасні технології, якісне насіння, види на врожай, схвально кивали головами і ... роз’їжджались кожний у своїх справах. Бо було цілком очевидним, що
ані втручатись у господарські справи, ані допомагати орендарям у їх бізнесовій діяльності місцева влада не збирається. Не так через неохоту, як через відсутність можливостей.
Зате на місцях добре знають: що реально може зробити влада — то це нашкодити бізнесові. Для цього є перевіряючі та контролюючі органи, величезний бюрократичний апарат, котрі можуть не просто загальмувати будь-яку успішну справу, а й звести її нанівець.
Щоб цього не сталось, чимало доволі успішних керівників господарств не проти того, щоб дружити із владою. Зрештою, саме вона могла би і «прикрити» у певних доволі пікантних ситуаціях, що межують з економічним криміналом. І тут «співпраця» аграрного бізнесу й чиновників завжди була вкрай важливою. Але хто іще вигравав від неї?
Посади залишаються бажаними
Цікаво, коли мова заходить про здобутки у полі чи на фермі — в цьому обов’язково має бути заслуга як місцевої влади загалом, так і аграрних управлінь зокрема. Уже кілька років поспіль область звітує про позитивні досягнення в агросекторі. Приміром, торік індекс обсягу сільгоспвиробництва становив 103 відсотки, зокрема у сільгосппідприємствах — 111. Намолочені три мільйони тонн зерна перевершили показники всієї попередньої історії краю. А поголів’я великої рогатої худоби збільшилося на 3,5 відсотка. Зросло виробництва м’яса, надої молока, виробництво яєць... Про це минула влада рапортувала не без гордості.
Але змінилася влада і політики, а село знову звітує: у першому кварталі загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з відповідним періодом минулого року зросло на 13,5 відсотка, зокрема у сільгосппідприємствах — на майже 23, у господарствах населення — майже на 5.
І це на фоні того, що навіть офіційна статистика змушена фіксувати щомісячну інфляцію. Що вартість цілої низки продуктів піднялася чи не у рази. Що за короткий час встигли пережити карколомні цінові стрибки на ринку цукру. Що знову немає пояснень, чому вартість м’ясних і молочних виробів зростає, але закупівельна ціна на молоко і худобу й надалі падає.
То що змінилось? Хто відповідає за здобутки, а хто — за втрати? І хто має вирішувати проблеми і виробничої, і соціальної сфери села? Хто береться наводити порядки у тіньових схемах, де панують зернові, цукрові чи молочні монополісти?
Видно, таке непросте завдання знову згодні взяти на свої плечі все ті самі «професіонали», що готові працювати за будь-якої влади і не поспішають прощатись із своїми посадами.
Говорячи про це, не хочу жодним чином образити аграріїв, хто на тих чи інших посадах пропрацював десятки літ, присвятивши цій справі все життя. Серед них є чимало хороших спеціалістів. Але чи насправді їх професійні та людські якості впливають нині на зростання врожайності, розвиток тваринництва, створення сучасного аграрного ринку, котрий здатен нагодувати не тільки все населення, а ще й державний бюджет?
І чому навіть тепер, коли дедалі гучніше говорять про недоцільність функціонування такої структури, як місцеві державні адміністрації, такими бажаними залишаються посади у владі?
Відповідей на ці запитання немає. Зате гостро дискутується питання, кому ж зайняти доволі високу чиновницьку посаду.
Цікаво, якби це місце так і залишилось вакантним, ну хоча б з огляду на економію бюджетних ресурсів, якими б були досягнення аграрного сектору Хмельниччини?
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
