Дочка твоя я, ненько Україно,
тече у твоїх жилах моя кров.
Моє ти щастя, пісне солов’їна, моя надія, віра і любов.
Це ти мені палкі пісні даруєш,
з яких плету я сонце і блакить.
Весну квітучу й дощик розцілую
І пригорну верби зелену мить.
Для тебе, моя земле, моя ниво, зійду тужавим колосом рясним.
За тебе, Україно, люба, мила, стіною стану, полум’ям ясним.
Спалю усе, що кривдою зоветься. Добром я зло й насилля спопелю,
А ще вогнем палаючого серця
Зорю любові людям запалю.
В’язове
Конотопського району
Сумської області.
