Столичні поїзди-експреси по-справжньому зручні. Та є одне «але», що не дає повною мірою насолоджуватись поїздками.
Коли ці диво-потяги народилися кілька років тому, пасажирів випробовували бойовиками з домашньої колекції провідників. На зміну низькопробним фільмам прийшли сумнівні концерти та фільми про життя української залізниці. Нарешті, телевізори у вагонах заборонили. Виявляється, радіти було зарано. Тепер кочовий люд розважають вітчизняною та російською попсою. Зокрема, в експресі № 181 Київ—Хмельницький (та у 182-му, зворотному). Ні подрімати, ні почитати, ні поринути у свої думки, ні налаштуватись у спокої на майбутній робочий день... І річ навіть не в тім, що музика цього жанру далеко не всім до смаку. Головне, чого нас позбавили в дорозі, — елементарне людське право на тишу. І якщо у звичайному пасажирському потязі можна повернути вимикач, то тут тобі жодного вибору не залишають. На перон виходиш розбитий та знервований.
Скажіть, хто придумав таким чином «піднімати настрій» під час поїздки? Чим він керувався? Хто, врешті-решт, припинить це знущання?

Київ.