Редакція отримала листа, в якому автор викладає своє бачення нинішньої ситуації в країні. Зокрема, торкається проблеми мови.

Пропонуємо уривок з цього матеріалу.
Фрідріх Енгельс казав: «Я настільки людина, скільки мов я знаю». Маркс писав: «Той, хто не говорить мовою народу, на землі якого живе, — або гість, або найманець, або окупант». Я — прихильник Володимира Івановича Даля, який уважав, що не покликання, не віросповідання, не кров предків, а дух, душа людини — ось де треба шукати належність його до того чи іншого народу. Дух проявляється думкою, а думка —  словом. В. І. Даль вчить: різні люди, котрі населяють ту чи іншу країну, повинні стояти один за одного, за землю, що дає їм життя, за Батьківщину, яка є на цій землі, як одна родина. 
І якщо ми відчуємо себе цією самою родиною, то одразу того ж дня, відчуємо себе іншими, до нас наче повернеться друга молодість. 
Але знову цей найтяжчий тягар усілякого бруду, що тисне на суспільство, за двадцять років нашої державності нікому не вдалося здолати. Політики на цьому важливому й важкому шляху — боязкі й неефективні.
Чого варта для нас перед кожними виборами двомовність! Чиновницький апарат настільки зіпсований своїм користолюбством, що не знає іншого блаженства, крім швидкого збагачення, інших страждань, крім грошових втрат. Для багатьох з них чужий дим — світліше вогню Батьківщини.
Я іноді задаю собі запитання: «Людино, скільки й чого тобі треба, щоб ти наситилася, припинила збагачувати економіки інших країн, обкрадати свою землю, яка народила тебе, годує, дала можливість народити дітей, радіти онукам і правнукам, насолодитися працею, з повагою ставитися до всього сущого на нашій унікальній планеті?».
Для людини немає нічого важливіше, ніж жити в гармонії із природою. Ми — її діти. Вона — наша мати. Чи доведеться нам побачити, що наші фінансові акули повернуться обличчям до всього народу, з лиходіїв перетворяться на творців? 
Замисляться над долею своїх онуків і правнуків, над тим, яка Україна, яка Земля, яка живність чекає всіх нас за кілька не сотень, а десятків років?
Із собою ніхто нічого не забере, а перетворимося на атоми й молекули, як казав Володимир Іванович Вернадський. Поки що бачу тільки Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа, які спрямовують свої зусилля в русло життя і потреб народу України. Дай Боже, щоб цей їхній крок став прикладом для інших.
 
Хмельницький.
Детальніше читайте на сайті http://golosukraіne. com.