Закон України “Про соціальний захист дітей війни” чекали давно. Думали, що дитинство, проведене в холоді, голоді й розрусі, буде компенсоване соціально забезпеченою старістю. Та редакція цього закону, певно, зовсім не врахувала інтереси самих дітей війни.
Їм не потрібне переважне право залишатися на роботі під час скорочення штатів. Не потрібне їм також першочергове виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва. А ось що, на наш погляд, і справді треба було б зробити, то це дітей воєнних років, у яких один із батьків загинув на фронті, прирівняти до учасників Великої Вітчизняної війни. А ще — варто було б поклопотатися перед Президентом України, щоб на честь 60-річчя ВВВ дітей війни нагородити пам’ятними знаками.
За дорученням дітей війни — Микола П’ЯСКОВСЬКИЙ, ветеран праці.
Маріуполь
Донецької області.
