Раїса та Олена Горченко із Кам’янця-Подільського — двійнята. Зізнаються, що після cпільної колиски мали спільний портфель, а потім — кухню, на якій ніколи не сварилися. Навіть їхніми чоловіками стали двоюрідні брати, які мешкали в одному селі. Іван і Тарас також надзвичайно схожі один на одного.
Проживають усі в одному домі, про який подбало керівництво міської дитячої музичної школи, де сестри працюють, та місцева влада. Кажуть, нема у світі інших музикантів-близнят, які грають на домрах.
Уміють видобувати сестри з улюбленого інструмента звук, близький до людського голосу, що хвилює і бентежить, проникаючи в саму глибінь душі. Може, тому що обидві схожі на батька Юхима — музиканта, співака.
Корені цієї дивовижної родини — з буковинського села Шилівці Хотинського району. Односельці розповідають, що в хаті Горченків ніколи не стихала пісня, музика. Ольга і Параска Горпинюк — мама Раї й Олени та їхня тітка (теж двійнята) — дарма що вже 70-річні, а не відмовилися виступити на останньому фестивалі талановитих близнюків «Співучі дзеркала» в Ярмолинцях на Хмельниччині. Заспівали разом із донями. Глядачі довго їх не відпускали.
І класика, і народна мелодія у виконанні випускниць Львівської консерваторії та Харківського інституту мистецтв заворожує слухачів. На одному з міжнародних фестивалів у Польщі сестер Горченко запрошували до Бельгії, Туреччини. Та де взяти грошей на дорогу? Тому дорожать щорічною участю у фестивалі близнюків, який придумали брати Гжегожевські. До Ярмолинців бо рукою подати. А найчастіше виконують мелодію «Ой ти дівчино, з горіха зерня», може тому, що й самі сестри — ніби дві половинки горіха. У житті їх не раз пробували розділити, під час вузівського розподілу, наприклад, та вони вперто трималися разом. Разом — краще...

Хмельницька область.